У 1952 році 9 березня померла відома комуністка Олександра Коллонтай. Свого часу вона займала посаду Надзвичайного уповноваженого посла Радянського Союзу. Проте відомою була більшою мірою через революційну і феміністичну діяльність.
Поняття «сексуальна революція» найчастіше асоціюється з 1960-ми роками, але нечасто згадують її своєрідну репетицію в Радянському Союзі. Так, для побудови комунізму потрібно було не тільки перевернути з ніг на голову всю економічну систему, зануривши населення в голод і терор, але також передбачалася ліквідація всіх традиційних інститутів і принципів, включаючи мораль, сім’ю і духовність. Радянська Росія була піонером в поширенні не лише планової економіки, а й сексуальної розкутості, в авангарді якої стояла Коллонтай.
Життя Олександри дуже цікаве і насичене. Ще до Жовтневого перевороту вона приєдналася до більшовиків, брала активну участь у всіх подіях буремного 1917 року. Заміж вийшла за відомого революціонера-моряка Павла Дибенка, хоча їх союз шлюбом тільки називався, бо Коллонтай зі скептицизмом ставилася до інституту сім’ї, вважаючи її пережитком старого буржуазного суспільства.
Олександра є автором концепції «нової жінки». У своїх художніх і публіцистичних творах вона яскраво демонструє бажане майбутнє суспільство, вільне від «патріархальних забобонів». Революціонерка описувала життя розкутих жінок, які не бажали обмежувати себе шлюбом, народжувати дітей і вели аморальний спосіб життя, що трактувалося як «свобода і новаторство» комуністичного суспільства. У своєму особистому житті Коллонтай демонструвала реалізацію цих ідей на практиці. Соціолог і культуролог Питирим Сорокін дав Олександрі таку характеристику: «Що стосується цієї жінки, то очевидно, що її революційний ентузіазм – не що інше, як опосередковане задоволення її німфоманії».
У 1920-ті роки поширилися дійсно страшні та безумні ідеї, які проявилися в приголомшливих гаслах і законах. Наприклад, гасло «Хороша дружина сама підбирає підходящу кохану своєму чоловікові, а чоловік рекомендує дружині своїх товаришів» було абсолютно диким для переважної частини населення колишньої Російської імперії. Але на думку людей мало хто зважав і доходило навіть до «націоналізації» і «соціалізації» жінок – фактичного державного сексуального рабства. Напевне, найбільш епатажним проявом сексуальної революції був рух радикальних нудистів «Геть сором», члени якого проводили марші оголених людей в Москві та Харкові.
Проте навіть для багатьох комуністів ідеї Коллонтай видавалися занадто руйнівними. Епідемія сифілісу примусила керівництво Радянського Союзу пригальмувати з таким сімейним новаторством. Вже до початку 1930-х попередню сімейну політику було згорнуто. Але діяльність Коллонтай і її сподвижників не минула безслідно. Величезна кількість розлучень і абортів, соціальних сиріт і зґвалтованих жінок, поширення хвороб – це наслідки лише одного десятиліття цілеспрямованого руйнування інституту сім’ї.
Саме в той час були порушені християнські принципи створення сім’ї, що сприяло появі ряду проблем у сучасних родинах. Скасування церковного шлюбу і заміна його світським, легалізація розлучень і абортів, політика «звільнення жінки від сімейного гніту» та інші комуністичні ініціативи зробили свою справу. Українці не відчули різкої деформації моралі в 1960-х, бо ряд вимог сексуальної революції на Заході вже давно існували в Радянському Союзі. Це ще раз наводить на думку про необхідність декомунізації сімейної політики – відмови від лівих ідей і в приватному житті.
