4 серпня 1962 року кинутий у в’язницю на 27 років відомий південно-африканський правозахисник, пізніше Президент ПАР (1994-1999) Нельсон Мандела, віруючий методистської церкви.
Життя цієї людини дійсно вражає. За прадідом був нащадком правлячої династії народу Тембо. Навчався в методистській школі, а потім коледжі і прийняв хрещення в методистській церкві.
Борючись проти режиму апартеїду, який позбавляв чорношкірих майже всіх цивільних прав, Нельсон Мандела був засуджений в 1964 році до довічного ув’язнення за спробу організації державного перевороту. В камері-одиночці він провів 17 років свого ув’язнення, маючи право на один візит і один лист за півроку. За цей час він зумів закінчити дистанційно Лондонський університет і отримати диплом юриста.
У 1990 році він був звільнений, а в тюрмі, де він перебував в його честь сьогодні стоїть пам’ятник. У 1993 році йому була дана Нобелівська премія миру «за мирну перемогу над режимом апартеїду», а на наступний 1994 рік він був обраний першим чорношкірим демократичним президентом ПАР. Свою першу президентську промову він закінчив словами «Господи, благослови Африку!” (“God bless Africa” аналогічно як американці говорять “God bless America”).
В цьому ж році, виступаючи на Великдень на християнському Конгресі, Мандела відкрито свідчив про Христа. Мандела високо цінував допомогу місіонерів під час перебування у в’язниці, а також відзначав роль церкви в набутті африканцями свободи, кажучи, «я бачив, що майже всі досягнення африканців, як видається, були принесені через місіонерську роботу церкви».
У 2009 році в честь нього було знято художній фільм «Нескорений», а ООН відзначила 18 липня 2009 року як Всесвітній день Нельсона Мандели, вперше в честь певної особи. Захищаючи свободу свого народу, він стверджував, що «бути вільним – це не просто скинути з себе кайдани, але жити, поважаючи і примножуючи свободу інших».
