4 березня 1890 року помер Франц Деліч, німецький лютеранський богослов та гебраїст.
Він народився 23 лютого 1813 року у Лейпцигу. Часто є припущення щодо його єврейського походження у зв’язку з тим, що він мав велику любов до єврейського народу та широкі пізнання у рабинському вченні, хоча і був християнином. Франц здобув гарну шкільну та університетську освіту завдяки підтримці єврея Леві Хірша.
Деліч спеціалізувався на семітології. Він став доцентом Лейпцизького університету у 1844 році, потім професором Ростокського університету (1846), а також Ерлангенського університету (1850). У 1867 році він повернувся до Лейпцигу, де залишався до кінця свого життя. Один з його синів, Фрідріх, став відомим ассиріологом, інший, Йоганнес, був теологом.
Вагомий внесок у дослідження Старого Заповіту був здійснений Францом Делічем у співпраці з Карлом Фрадріхом Кейлем. Вони спільно видали у 1861 році серію коментарів на книги Старого Заповіту, серед яких були коментарі Деліча на книги Йова, Псалмів, Приповістей, Екклезіаста, Пісень над піснями та Ісаї. Окремо від цієї праці у 1888 році він опублікував коментар на книгу Буття.
Ще одним цінним напрацюванням Франца Деліча був переклад у 1877 році Нового Заповіту на єврейську мову, який навіть до сьогодні вважається стандартним перекладом Нового Заповіту на іврит.
У 1880 році ним був запроваджений Інститут юдаїки у Лейпцигу, який був спрямований на підготовку християнських місіонерів серед євреїв.
