31 березня три роки тому помер художник і один з найвідоміших американських ЛГБТ-діячів Гілберт Бейкер. В історію він увійшов як людина, що цинічно познущалася зі світлого образу веселки, зробивши символ Божої обітниці символ розпусти й гріху.
Шлях Гілберта до активізму в підтримку гомосексуалістів є найбільш класичним, який тільки можна уявити: в 1972 році долучився до ЛГБТ-руху в Сан-Франциско, де також співпрацював із лобістами легалізації легких наркотиків та роззброєння США.
Невдовзі Бейкер долучився до “Сестер вічної поблажливості” – ЛГБТ-організації, що пародіювала християнські благодійні рухи. Для “Сестер” характерною є карнавальність та глузливість із християнських, а особливо католицьких, образів. За досить короткий проміжок часу він стає помітною фігурою каліфорнійського ЛГБТ-руху, а отже і загальноамериканського.
Ще на початку 1970-х років Гілберт починає активну співпрацю і з політиками, що симпатизували чи навіть були учасниками ЛГБТ-руху, такими як Харві Мілк, – перший американський політик-гомосексуаліст. Це додало Бейкеру популярності та зв’язків, які він міг використати і для професійної діяльності.
В цей же період він починає роботу над створенням прапорів і логотипів та співпрацює з компанією Paramount Flag Company у Сан-Франциско. Йому належить авторство стягу Національної демократичної конвенції, проте справжня популярність прийшла до нього після того, як у 1978 році він розробив і створив веселковий прапор, який сьогодні експлуатує ЛГБТ-спільнота.
Сам Бейкер стверджував, що така комбінація кольорів має символізувати різноманітність і єдність, але і кожному кольору надав своє специфічне значення: рожевий колір символізував сексуальність, червоний – життя, помаранчевий – зцілення, жовтий – сонячне світло, зелений – природу, бірюзовий – мистецтво, індиго – гармонію, фіолетовий – людський дух.
Тут варто звернути увагу на методологію лівих. У всі часи вони брали собі гасла і символи, які ніби-то мали б проповідувати любов, красу, добро, справедливість, проте агресивна антибожественна суть цього руху виявляється в зіпсованості та перевернутості світлих понять. Про це яскраво свідчить історія: слова “рівність”, “справедливість”, “права”, “любов” в розумінні лівих означають зовсім не те, чим є насправді. Вони використовують яскраві образи, роблять свою символіку естетичною, щоб вона впадала в око і не залишала нікого байдужим, проте за цим усім криється порожнеча і гріховна розпусна сутність.
Але не можна забувати, хто долучений до формування цієї зовнішньої оболонки. Це люди мистецтва, такі як Гілберт Бейкер, які знають, як привернути увагу і викликати “правильні” емоції у людей. Роль таких митців колосальна, бо не дарма після смерті Бейкера у 2017 році сенатор штату Каліфорнія Скотт Вінер заявив, що Бейкер “допоміг визначити сучасний ЛГБТ-рух”.
В руках людей, які залучені у формування культури, знаходиться більше влади, ніж може здатися на перший погляд. Хоча вони не так вже й часто представлені у політиці, проте їм належать важелі впливу на свідомість людей, формування поглядів і вподобань широких мас людей, а тому мова йде про значно серйозніші довготривалі наслідки, ніж будь-яка передвиборча кампанія.
Сьогодні цим користуються ліві, а здорові праві консервативні сили дуже слабко представлені в культурі. Та християни мають чудовий потенціал це змінити, бо в наших церквах чимало людей, які мають покликання у сфері культури й мистецтва і які можуть створювати продукт не гірший за лівих митців.
