logo

3 вересня 1914 року російські війська захопили Львів

3 вересня 2021 р. \ оновлено 22 лютого

В минулому російський чобіт топтав не лише Велику Україну, але й Галичину. Найбільш криваві події, пов’язані з приходом східних окупантів мешканці Західної України називали «першими та другими совєтами» (відповідно у 1939 та 1944 роках). Але ще до того Галичина пережила недовгий, але трагічний період російського господарювання.

Цього дня 1914 року в ході Першої світової війни російська армія захопила Львів. Наступного дня землі Галичини офіційно увійшли у Галицьке військове генерал-губернаторство в складі Російської імперії. Відразу після цього окупанти видали розпорядження про негайне роззброєння містян, комендантську годину та низку інших розпоряджень, націлених на уніфікацію регіону з рештою губерній імперії.

Відразу після захоплення Львова російська адміністрація наказала негайно змінити зовнішні ознаки державності (прапори, знаки) та перевести час на петроградський. За зовнішніми змінами прийшли і глибші, направлені на культурну трансформацію і, найперше, русифікацію.

Коли росіяни заволоділи Галичиною, то досить швидко вийшли на поверхню роки активності москвофілів у регіоні. Деякі з них (як-от голова «Русского народного совєта Прікарпатской Русі» Володимир Дудикевич) сподівалися на вигідні посади при новій адміністрації, однак російські чиновники не надто довіряли місцевим поціновувачам Москви і управління Львовом та загалом регіоном передали в руки окупантів.

З вересня 1914-го Галичина переживає хвилю репресій. Спочатку переслідування стосувалися чиновників попередньої влади і активних політичних діячів, що чинили спротив новій адміністрації, проте досить швидко вектор тиску повернув у бік культурних діячів. Російська адміністрація забороняє діяльність «Просвіт» та чинить тиск на учасників Наукового товариства імені Шевченка (і пов’язаних з ними людьми).

З приходом московитів до Львова розпочалися репресії і проти Греко-Католицької Церкви та особисто її очільника митрополита Андрея Шептицького. Він не догодив новій адміністрації чіткою позицією проти насильницького насаджування російського православ’я (царські чиновники робили це не скільки з релігійних, стільки з політичних мотивів).

Російські органи безпеки провели кілька обшуків, але так і не знайшли документів про підтримку митрополитом австрійського уряду. Попри це, у вересні Шептицького було заарештовано і вивезено до Києва. Разом з ним затримали ще кілька десятків священиків. Їх звинувачували в «ворожій шкідливій діяльності і шпигунстві» та розіслали по таборах в різні російські губернії. Андрея Шептицького вивезли до Курська, де він аж до 1916 року перебував під постійним наглядом.