logo

3 серпня 1823 року Генрі Вільямс досяг берегів Нової Зеландії

3 серпня 2018 р. \ оновлено 22 лютого

3 серпня 1823 року Генрі Вільямс досяг берегів Нової Зеландії на кораблі «Бремптон». Він направлявся туди у якості місіонера Церковного місіонерського товариства.

Цей майбутній служитель народився 11 лютого 1792 року у великій родині Томаса Вільямса та Мері Марш, провів дитинство здебільшого у Ноттінгемі. У 1806 році, коли йому було 14, він вступив до військово-морських сил Великої Британії. Служачи на різних кораблях та здобувши поранення під час одного з боїв, він здобув медаль генеральної військово-морської служби. Брав участь у наполеонівських війнах та англо-американській війні 1812 року.

Залишивши військову службу, Генрі отримав роботу вчителя малювання у Чельтенхемі. У 1818 році він одружився з Маріаною Колдхем. У їхній сім’ї народилося 11 дітей. Того ж року відбулося навернення Генрі та його брата Вільяма Вільямса у англіканство завдяки впливу їхнього дівера Едварда Марша, який був членом Церковного місіонерського товариства. Колишня військова кар’єра Генрі, зокрема участь у бойових діях, спонукали його тепер присвятити себе на служіння місіонера та миротворця, що матиме своє вираження у його подальшому житті.

У 1822 році він був висвячений у священики і того ж року відплив до Нової Зеландії вже як член того ж Церковного місіонерського товариства. На півночі Нової Зеландії, у Бей-оф-айлендс, він починає своє активне різностороннє служіння, запропонувавши інший підхід до місіонерського служіння, відмінний від того, який застосовували до нього інші місіонери. Він робив акцент не скільки на соціальній діяльності, а скільки на питанні спасіння людських душ. Цей метод яскраво ілюструє наступний приклад: місіонерам тоді не вистачало продовольства і вони були змушені торгувати з місцевим населенням, проте найбільшу зацікавленість для тубільців складали мушкети, які потім використовувалися у війнах між племенами (так звані «війни мушкетів»). Розуміючи неприпустимість такого стану речей, Генрі Вільямс відмовляється від торгівлі мушкетами, що призвело до зниження кількості їжі, яку вони могли отримати від торгівлі. Проте невдовзі місіонери змогли налагодити вирощування достатньої кількості їжі для свого власного забезпечення, а місцеві жителі зрозуміли, що відмова від торгівлі мушкетами була єдиним способом припинити міжплемінні війни. Так місіонер продемонстрував важливість правильних цінностей у порівнянні з власними інтересами.

Готуючись до місіонерської діяльності, Генрі вивчав суднобудування, і у 1824 році вони сконструювали шхуну «Геральд», яка мала своїм призначенням налагодження кращих торгівельних зв’язків для здобуття провізії, а також для поширення географії їхньої місіонерської діяльності.

Вагомим внеском Генрі та Вільяма Вільямсів була робота над перекладом Біблії на місцеву мову маорі. У першій такій Біблії, яка була видана у 1827 році містилося 3 розділи книги Буття, 20-й розділ книги Вихід, 1-й розділ Євангелія від Івана, 30 віршів 5-го розділу Євангелія від Матвія, молитва Господня та деякі гімни. Також у 1844 році Вільям Вільмс видав «Словник новозеландської мови» та «Коротку граматику».

У 1825 році Генрі Вільямс надав перше хрещення місцевим жителям, а 7 лютого 1830 року був хрещений перший маорійський вождь Равірі Таівханга, що дало поштовх для плідного служіння Церковного місіонерського товариства. Місцеві жителі називали Генрі Кару-вха («чотири ока»), бо він носив окуляри.

Місіонер не стояв осторонь і політичних процесів. У 1840 році він разом із своїм сином Едвардом переклав на мову маорі договір Вайтанги, який мав на меті конституційно оформити відносини між Великою Британією та Новою Зеландією.

У 1844 році Вільямс став архідияконом. Останню частину свого життя він провів у місті Пакарака, проповідуючи у церкві Святої Трійці, побудованій його дітьми, і у якій він потім був похований після своєї смерті 16 липня 1867 року. Його життя є прикладом посвяченого служіння та миротворчої діяльності, яка піднімається над поняттями про особистий інтерес та комфорт.