29 вересня 1941 – початок масових розстрілів у Бабиному Яру

29 вересня особлива дата для Києва. Саме з цього дня 1941 року розпоxалися масові розстріли в Бабиному Яру.

Коли нацисти захопили українські землі (майже все Правобережжя), то відразу почалися розправи над окремими категоріями населення. Бабин Яр, що на околиці Києва, вважається одним з найбільших центрів Голокосту. Саме сюди нацисти звозилися євреї з столиці та околиць на страту, що тривало протягом всього періоду окупації.

28 вересня 1941 року у Києві з’явилися оголошення від окупаційної влади, в яких звіщалося про наказ всім євреям зібратися наступного дня на розі вулиць Дегтярівської та Мельникова. Коли 29 вересня в зазначеному місці зібралися десятки тисяч євреїв, есесівці повели їх “дорогою смерті”. Від Лук’янівського СІЗО і власне до Бабиного Яру близько трьох кілометрів ішли тисячі людей до місця страти. Біля яру нацисти наказали їм роздягнутися та лягти долілиць шеренгами, після чого їх розстрілювали.

Лише за 2 дні (29-30 вересня) загинуло понад 33771 людина, серед яких було чимало дітей. Про точні дані стало відомо із донесень нацистів командуванню. Вже на початку жовтня це число сягнуло 51 тисячі вбитих. Перед відступом нацисти намагалися приховати свої злочини, наказавши в’язням із Полтави викопувати тіла, які потім спалювалися.

В роковини тих подій, не можна не згадати про “Праведників народів світу”, зокрема “Праведників Бабиного Яру” – людей, які рятували та переховували євреїв, що йшли “дорогою смерті” або вижили після розстрілу. Понад шість сотень переважно місцевих жителів допомагали євреям у ті страшні роки, ризикуючи власним життям та життям своїх сімей.

Однак помилково буде вважати, що це місце розстрілів виключно євреїв. Тоді сюди звозилися всі вороги “нового порядку”. Це були як національні меншини (євреї, цигани), так і ті, хто не корився окупаційному режиму (саботажники, порушники комендантської години). Не обійшли розправи і політичних опонентів: це той випадок, коли радянські парткерівники та члени підпільних осередків ОУН стояли поруч – поруч у розстрільних шеренгах Бабиного Яру. За весь період нацистської окупації саме в цьому місці були розстріляні понад 600 членів ОУН, серед яких і відома українська поетеса Олена Теліга). Бабин Яр став братською могилою для понад 100 тисяч жертв, різних за походженням і поглядами, але спільно знищених як ворогів нацистів.

Окремо слід звернути увагу на виконавців злочинних наказів. Попри радянський міф про “українських націоналістів, які розстрілювали євреїв у Бабиному Яру”, насправді розстріли здійснювалися загонами Зондеркоманди 4а та Айнзатцгрупи С штандартенфюрера СС Пауля Блобеля за підтримки кількох батальйонів німецької поліції. Ще один радянський міф свідчить про участь українців у загонах допоміжної поліції, яка ніби-то була залучена в розстрілах. Однак ця інформація також не має свого підтвердження. За даними Костянтина Паньківського (публіциста і сучасника окупації), допоміжній поліції, набраній з місцевого населення, не надавалося достатньо озброєння, зокрема кулеметів, з яких і здійснювалися розстріли в Бабиному Яру.

Трагедія Бабиного Яру є страшним свідченням масштабів злочинів, на які були здатні люди, що проголосили себе богами. Нацистський режим – це не просто хвора фантазія одного горехудожника. Це система, ціле вчення, побудоване на ідеї “надлюдини” – істоти, що відкинула моральні “забобони” та християнські цінності на шляху до своєї хворої мети.

Сподобався матеріал?

Поділіться цiєю інформацією в соціальних мережах

Twitter Facebook In