28 липня 1902 року народився австро-британський мислитель Карл Поппер, найбільш відомий як автор книги «Відкрите суспільство та його вороги». Його ідеї помітно вплинули на сучасних соціал-лібералів та політичний порядок денний на Заході.
Він народився у Відні у сім’ї адвоката та члена нелегальної масонської ложі. Ще в юному віці Поппер вступив до Соціал-демократичної робітничої партії Австрії (яка цілком відображала погляди марксистів). У міжвоєнні роки ліві втрачають вплив і з того часу він стає на позиції соціал-лібералізму.
Карл Поппер був мислителем єврейського походження, для якого 1930-і (а особливо роки Другої світової війни) стали поштовхом до переосмислення соціальних зв‘язків у суспільстві та політичного впливу на них. Ще до війни він із родиною емігрував до Нової Зеландії, де написав свою найвідомішу працю «Відкрите суспільство та його вороги», яку видав 1945 року.
Відкрите суспільство, на думку Поппера, є суспільством окремих індивідуумів з абсолютом плюралізму і відсутністю єдиних норм. Мислитель жорстко критикував системи, що спираються на єдність мас, натомість за основу пропонував індивідуалізм, раціональність і критичність. Карл Поппер вважав, що в досконалому соціумі панують розум і свобода, а демократія є вираженням волі кожного. Людина в ньому усвідомлює свою автономність і не залежить від волі інституцій мас (держава, громада, церква, партія).
Небезпека концепції відкритого суспільства полягає в утопічності та свідомому відкиданні релігійного чинника в процесі демократизації держави. Поппер та його послідовники не лише скептично оцінюють роль церкви в історії Заходу, але визначають її фактором диктату, бо християнство справді претендує на істинність.
В сучасному світі популярними є ідеї різноманітності «істин» та заперечення абсолютних авторитетів. Такі системи цінностей постають як «розумний висновок із досвіду людства». Їх послідовники стверджують, що це гарантує кожній людині бути почутою і вільною. Щоправда, практично це втілюється в диктаті «істини» про засудження попередніх досвідів світоглядної та культурної єдності.
Демократія, на думку Поппера, також має підпорядковуватися ідеї переваги індивідуального так колективним. Це не випадково, адже роль меншості в процесі визначення «відкритості» суспільства є вищою, ніж воля більшості. Концепція відкритого суспільства передбачає особливу увагу до меншин, інтереси яких є цінними в контексті знищення переваги однієї ідеї над іншою. Саме ставлення до меншин поступово перетворюється в показник «демократії».
Хоча відкрите суспільство для нинішніх лібералів є взірцем свободи і захисту від автократії, однак на практиці це часто проявляється в тій чи іншій формі диктату меншості. Ще Карл Поппер говорив про цей конфуз так: «В ім’я толерантності ми вимагаємо права не проявляти терпимість до нетерпимості».
Сьогодні найвідомішим адептом і популяризатором концепції відкритого суспільства є мільярдер Джордж Сорос. Його фонд фінансує сотні проектів соціальної трансформації, направлених на реалізацію ідей відкритого суспільства. В українських реаліях це стосується різноманітних напрямків (від підтримки антикорупційних реформ до лобізму відмови від національних інтересів та просування фемінізму, гендерної теорії і ліберальної наркополітики).
