23 січня 1874 року в селі Пратурин російські солдати розстріляли тринадцятьох греко-католицьких вірян, які чинили спротив насильницькому переходу до православної церкви. Ці події припали на час культурного і духовного «освоєння» українських земель російською владою.
Село Пратурин нині знаходиться на території Польщі в прикордонній з Україною зоні, але в ХІХ столітті після трьох поділів Речі Посполитої ці землі були включені до складу Російської імперії. Більшість мешканців села — це українські греко-католики Холмської єпархії, які зазнали тиску й гонінь від російської окупаційної влади. Спочатку росіяни забороняли роботу уніатських друкарень і навчальних закладів, а далі слідувала й ліквідація структури греко-католицьких церков і переслідування священників.
В насильницькому переведенні народу в православ’я російська влада вбачала спосіб культурного закріплення на цих землях. Уніфікація віри (а надалі й мови) означала зміцнення позицій російського уряду і унеможливлення сепаратистських настроїв під приводом окремішності певних груп людей.
Передумовою власне Пратуринської трагедії став тиск і залякування місцевого священника Йосипа Курмановича, якому довелося тікати в Австрію. Йому на зміну присилають не просто православного священника, а москвофіла Леонтина Урбана. Ця кандидатура категорично не влаштовувала вірян села і вони не впустили його до церкви.
Відмова передати ключі від храму стала приводом до виклику поліції. Селяни пояснили свою позицію, аргументуючи відмову допуску Урбана попередньою обіцянкою влади не переводити вірян в іншу конфесію насильно. Але за кілька днів поліція повернулася тепер вже із сотнею солдат, які мали силовим шляхом змусити вірян відступити.
Біля храму зібралося близько п’яти сотень вірян. Вони категорично відмовилися пускати ані нового священника, ані солдатів, що стало приводом до силового розгону. Кульмінацією сутичок став розстріл селян, коли солдатам дозволили застосувати вогнепальну зброю проти цивільних.
На місці загинуло дев’ять людей, ще четверо померли вдома від отриманих поранень. Ось імена пратуринських мучеників: Данило Кармаш, Вінкентій Левонюк, Іван Андреюк, Констянтин Лукашук, Максим Гаврилюк, Михайло Ваврищук, Лука Бойко, Ігнатій Франчук, Микита Грицюк, Констянтин Бойко, Пилип Герилюк, Онуфрій Василюк, Вартоломій Осип’юк.
Сьогодні російські методи мало чим різняться. Використовуючи церкву, мову і культуру, Кремль претендує на свободу інших народів, а ідеї «русского мира» стають основою для військової агресії, від якої страждають всі.
