logo

21 жовтня 1961 року помер Карл Корш, один з основоположників «західного марксизму»

21 жовтня 2021 р. \ оновлено 22 лютого

Рівно 60 років тому помер один з основоположників «західного марксизму» Карл Корш. Він вплинув на багатьох філософів ХХ століття та вважається предтечею неомарксизму.

Популярність соціалізму перед Першою світовою війною досягла піку і червоні очікували, що пролетаріат не піде воювати за «буржуазні» інтереси. Проте масовий добровольчий рух в Європі розбив сподівання соціалістів і комуністів та навіть скептикам-пацифістам довелося поповнити армійські ряди. Одним із таких солдатів був соціал-демократ Карл Корш, який пізніше став відомою фігурою серед ультралівих в Європі та за її межами.

Його політична кар’єра розпочалася вже після Першої світової війни зі вступу до лав Незалежної соціал-демократичної партії Німеччини. В 1920 році він змінив політичну приналежність та вступив до Комуністичної партії Німеччини. Але навіть КПН не влаштовувала його, адже для німецьких комуністів Корш вважався ультралівим. Він стає в опозицію до Комінтерну та звинувачує ленінізм в конформізмі (за ці погляди в 1926 році навіть втратив партійний квиток).

У Веймарській республіці соціалісти й комуністи мали свою частку у владі і Корш кілька років був міністром юстиції в Тюрингії, а пізніше і депутатом Рейхстагу від Компартії. Після приходу нацистів до влади він тікає з Німеччини та обирає місцем постійного проживання США. Там Корш викладає в кількох університетах, включно з Вашингтонським державним коледжем у Пульмані та Університетом Тулан у Новому Орлеані, проте чимало його заявок на роботу були відхилені через статус комуніста.

Як в Німеччині, так і в США філософ працював над різними трактуваннями марксизму та історією цього руху. Найвідомішою його роботою є «Марксизм і філософія», яка вважається одним із найважливіших творів критичного марксизму. Корш вперше застосовує матеріалістичну концепцію історії до самого марксизму і розглядає питання, чому німецька соціал демократія та ідеї II Інтернаціоналу так і не були реалізовані в провальній революції 1918 року. Висновок з досвіду Німеччини він знаходить в потребі безперервної революції, за що його іноді порівнюють з Троцьким.

В цьому контексті Корш критикував керівництво СРСР, яке «монополізувало» трактування і практичне вираження марксизму. Він вважав, що перший крок до відновлення революційної теорії і практики полягає в розриві з тим марксизмом, який претендує монополізувати революційну ініціативу. Філософ бачив розвиток марксизму в різноманітності революційних практик. Корш став філософським наставником для низки німецьких марксистів: від письменника Бертольда Брехта до філософів Франкфуртської школи Теодора Адорно, Герберта Маркузе та інших, хто розширив застосування марксизму на сферу науки, освіти, культури та вплинули на старт сексуальної революції на Заході.