20 серпня 1912 року помер засновник «Армії Спасіння», її перший генерал і проповідник Вільям Бут.
Вільям народився у Снейтоні в англійському графстві Ноттінгем у 1829 році. У підлітковому віці, оскільки батьки були не в змозі оплачувати навчання у школі, Вільям стає учнем власника ломбарду. Через два роки він стає віруючим методистської церкви і незабаром проповідує у своїй місцевості. Разом зі своїм найкращим другом Віллом Сенсомом Бут проповідує у Ноттінгемі і створює місіонерське служіння, яке очолить після смерті Вілла.
У 1849 році Вільям переїжджає до Лондона, де короткий час являвся служителем при церкві, але потім зайнявся євангелізацією на відкритому повітрі. Через два роки він приєднується до методистської реформованої церкви і продовжує проповіді на вулицях, наслідуючи стиль американського проповідника часів пробудження Джеймса Кофі (James Caughey).
У цей час Вільям створює сім’ю з Катериною Мамфорд, яка стане разом із чоловіком співзасновницею «Армії Спасіння». Бут хотів увесь свій час служіння присвятити вуличним євангелізаціям, але конгрегація зобов’язувала його також займатися пасторською роботою у самій церкві. Він залишає колишнє служіння і стає незалежним євангелістом. Він створює гасло: «Світло в темну Англію, безпеку від вогню, справедливий заробіток за гідну працю», який масово друкувався на сірникових коробках.
Перше масове служіння для бідняків лондонського ІстЕнда відбулося в 1865 році в наметі на старому кладовищі квакерів. Бут отримав велике натхнення від нього і разом з дружиною засновує «Товариство християнського пробудження» («The Christian Revival Society»). Він проповідував алкоголікам, злочинцям та повіям на старих сховищах, іноді під градом каменів. Незважаючи на знущання, Бут з однодумцями проповідували жертовне християнство і продовжували відкривати кухні, де голодних годували супом.
У 1878 році Християнська місія Східного Лондона отримала назву «Армія Спасіння» і була організована за військовим принципом – на чолі з генералом, якому підпорядковувалися офіцери і солдати. Уже в 1880-і рр. діяльність організації волонтерської організації поширилася на багато країн. У 1890-і рр. бестселером стала книга Бута «У темній Англії і шлях виходу», яка перевидавалася безліч разів. «Армія Спасіння» оголосила справжню боротьбу проти пияцтва, ініціювавши рух тверезості в Англії.
Діяльність Бута і його особа не були досконалими і він пережив на собі чимало критики, але його служіння все ж було оцінене багатьма. У 1899 році він втратив зір, але незабаром зумів відновити його. У 75-річному віці разом зі своєю онукою Катериною, Вільям Бут здійснив автомобільну подорож по Великобританії, багато проповідуючи на вулицях міст і містечок прямо з відкритого автомобіля.
У 1902 році його запросили на коронацію нового англійського короля, а в 1906 році він був нагороджений почесним ступенем Оксфордського університету і став почесним громадянином Лондона. У 1907 році він в останній раз відвідав США, а в 1909 році знову зробив шестимісячну автомобільну подорож по Англії з проповідями. Майже втративши зір, наступного року він ще відвідав Нідерланди, Данію, Швейцарію, Німеччину та Італію, а після повернення на батьківщину здійснить свій сьомий і останній євангелізаційний автомобільний тур.
Помер Вільям Бут у віці 83 років. На його похорон зібралися 40 тис. людей, у тому числі інкогніто сама королева Марія і близько 10 тис. солдат «Армії Спасіння». Через своє служіння Бут словом і ділом приніс надію на спасіння для багатьох знедолених.
#християнство_в_історії
