Держава тоталітарного типу контролює не лише політичне, громадське та особисте життя своїх громадян, але й у повній мірі регулює процес виховання та ідеологічну обробку молодого покоління.
В Радянському Союзі (найбільшій тоталітарній державі ХХ століття) відповідальність за виховання дітей значною мірою покладалося на державу. Окрім цілковитої просякнутості шкільної програми комуністичною пропагандою, практично всі діти шкільного віку проходили через членство у Всесоюзній піонерській організації імені В. Леніна – комуністичній альтернативі скаутській організації, яку в СРСР вважали «буржуазною».
Життя людини в СРСР було регламентованим від народження й до самої смерті. Ще в дитячому садочку маленьких дітей вчили співати оди Леніну та Сталіну, учні початкових класів автоматично зараховувалися в «жовтенята», а з 9 років їх приймали в піонерську організацію. Саме там починали муштрувати майбутній актив партії. Пізніше підлітків в 14-15-річного віку вже зараховували в комсомол (найбільшу молодіжну організацію в Радянському Союзі), який для молоді був попередньою ланкою перед членством у Комуністичній партії, куди могли вступати з 28 років. Всі ці організації були просякнуті безальтернативною пропагандою, але саме на піонерському етапі закладалися основні світоглядні установки.
Перші комуністичні спілки для дітей організовувалися при місцевих осередках Компартії ще в 1920 році (їх членів називали «спартаківці»). 19 травня 1922 року на другій конференції Російської комуністичної спілки молоді було проголошено про створення Всесоюзної піонерської організації, (очікувано названої на честь Володимира Леніна), що спричинило швидке дублювання місцевих піонерських організацій та швидкий ріст кількості членів.
Від початку свого існування Всесоюзна піонерська організація мала явно воєнізований характер. Це проявлялося в поділі дітей на загони та дружини, гаслах, на зразок, «Будь готовий! Завжди готовий!», в залученні їх до охорони порядку, створенні варт з охорони хлібу в 1930-х. В часи колективізації, Голодомору та сталінських репресій радянська влада використовувала вимуштруваних в комуністичному дусі дітей як інформаторів, усіляко заохочуючи написання доносів навіть на своїх рідних. Все це вказує на явну політизацію діяльності організації та цілеспрямоване використання дітей в процесі становлення комуністичної держави.
В часи Другої світової війни радянське командування нерідко використовувало дітей як розвідників та навіть в партизанських загонах. Чимало дітей гинуло, але їх імена ставали реальними ідолами для майбутніх поколінь піонерів.
Намагання замінити сімейне виховання державною монополією на формування світогляду дітей завжди є ознакою тоталітаризму. Хотілося б залишити це в минулому, проте сьогодні існують нові виклики, пов’язані з можливістю нав’язування дітям лівих ідей, замаскованих під толерантність і різноманіття. Сьогодні немає обов’язкового членства в організації, подібній до піонерської, проте поширена відсутність сімейного виховання знову перекладає відповідальність за формування цінностей молодих людей на державу і масову культуру. Альтернативою ситуації, що склалася, може стати повноцінне сімейне виховання (для цього батькам слід виділяти більше часу на спілкування з дітьми), а також церковне виховання, що протягом століть продемонструвало свою дієвість в закладенні моральних та етичних основ молодого покоління.
