19 квітня 1602 року помер воєвода Мінський і Смоленський, кальвініст Ян Абрамович

Хоча дата і місце народження цього державного діяча не збереглися, але відомо, що він виховувався при дворі князя Миколи Радзивілла Рудого. Оскільки останній був славним представником біржанскої лінії Радзивіллів, що зберегла вірність Реформації протягом століть, то зрозуміло, що і Ян Абрамович виявився під впливом цього славного роду і став одним з яскравих захисників кальвінізму в ВКЛ.

Починав свою кар’єру Абрамович як староста Лідський, а пізніше в 1593 році очолив Мінське воєводство, а з 1596 року став воєводою Смоленська. Абрамович вів активне політичне і церковне життя. Поруч з Радзивіллами рішуче захищав незалежність і права ВКЛ перед поляками, виступаючи проти обрання у Віленську катедру поляка Мацяєвського.

Прагнув Ян Абрамович впливати і на економічне життя держави через написання в 1595 році брошури “Думки Литвина про дешеву купівлю і дорогий продаж зерна”.

На сеймі 1585 року виступав за передачу Інфляндіі ВКЛ. Брав участь в Торунському синоді кальвіністів 1595 р., вів переговори з противниками Брестської церковної унії і брав участь в диспуті кальвіністів з єзуїтами 1599 року.

Через свою дружину Анну Дорот з Воловичей він мав близькі стосунки з впливовими православними магнатами, такими як Костянтин Іванович Острозький.

Абрамович не побоявся виступити проти канцлера Лева Сапеги, захищаючи права віленського православного братства на будівництво церкви.

У своєму маєтку в Ворнянах Ян Абрамович заснував кальвінський собор, лікарню і школу, які проіснували до середини 17 ст. У багатьох справах захисту і розширення кальвіністської віри Абрамович виступав як покровитель, меценат і натхненник. За власний кошт смоленський воєвода видав в 1598 році у Вільнюсі кальвінський катехизис віленського проповідника Станіслава Судровського з 300 піснями, а Ян Радван на замовлення Абрамовича створив в 1592 році свою знамениту поему “Радзівілліада”.

Підтримку Абрамовича мав і Андрій Воляна – один з провідних кальвіністських діячів ВКЛ того часу.

Тож не дивно, що на смерть такого благодійного пана, яким був Ян Абрамович, кальвіністи відгукнулися друкованою «промовою на траурну смерть і похорон великого патрона Божого Зводу і мудрого Сенатора».