17 травня розпочинається так званий «місяць рівності» – період, коли по світу проходять гей-паради, а прихильники ЛГБТ намагаються підняти питання боротьби з «гомофобією».
Дата зовсім не випадкова. Цього дня 1990 року гомосексуальність було виключено з переліку Міжнародної класифікації хвороб Всесвітньої організації охорони здоров’я. Сьогодні даний факт намагаються використовувати як науковий і об’єктивний аргумент на користь нормальності та природності гомосексуальності, проте вкрай рідко хтось публічно скаже про політичний характер цього рішення.
Оголошення гомосексуальної поведінки нормальною не можна розглядати окремо від світоглядного протистояння другої половини ХХ століття. Так звана «боротьба за права ЛГБТ» почала набирати обертів в 1960-і роки одночасно і в контексті культурної революції. Нові ліві (неомарксисти) намагалися перевернути всі суспільні норми з ніг на голову, а нормалізація маргінальних груп людей видавалася як «революційні здобутки на шляху до справедливого суспільства».
Саме з 1960-х девіантна поведінка почала все частіше називатися «сміливою», «оригінальною» чи навіть «правозахисною». Але від протестів лівої маргіналізованої молоді до рішень Всесвітньої організації охорони здоров’я потрібно було пройти ряд ідеологічних поворотів, перш ніж винести це питання на міжнародний рівень. Вже в 1973 році Американська психіатрична асоціація видає резолюцію, в якій міститься заклик до всіх професіоналів у галузі психічного здоров’я «взяти на себе ініціативу зі знищення стигми психічного захворювання, яке вже давно асоціюється із гомосексуальною орієнтацією». Сама резолюція містила не просто позитивну оцінку гомосексуальності, але абсолютно заангажовані заклики до психіатрів стати рупором нормалізації цього явища.
Безперечно, фатальне рішення ВООЗ від 17 травня 1990 року не було просто науковим відкриттям, але політичним рішенням, яке «вибороли» прихильники ЛГБТ систематичним лобіюванням та деформацією громадської думки через освіту та культуру. В сучасних умовах цей день відзначається як Міжнародний день боротьби з гомофобією, біфобією та трансфобією. Цими неологізмами представники ЛГБТ та інші ліві активісти намагаються затаврувати усіх, хто не розділяє їх погляди на сексуальність та хто захищає нормальну сім’ю, еталон для якої визначений Богом.
Використовуючи закінчення -фобія, ліві зводять захист сімейних цінностей до психічних розладів, адже фобією є ірраціональний страх, що не має розумного пояснення. Таким чином, ЛГБТ-спільнота вкотре намагається зробити чорне білим, а біле чорним. За останні кілька років в Україні значно зросла кількість та активність ЛГБТ-організацій, фінансованих іноземними фондами та посольствами деяких держав. Вони систематично намагаються нав’язати суспільству лівий порядок денний, вимагаючи державного захисту для свого способу життя, повністю ігноруючи волю більшості громадян.
На противагу ЛГБТ-заходам та поширенню пропаганди легковажного способу життя, українські християни організовують щорічні сімейні фестивалі та заходи для популяризації здорових цінностей та християнської моделі сім’ї, які охоплюють десятки українських міст.
