16 липня 1972 року до смерті замучений євангельський християнин Іван Моісєєв

16 липня 1972 року під час перебування в армії в Керчі був до смерті замучений євангельський християнин Іван Моісєєв.

Іван народився в 1952 році, жив у Молдові і був членом Слободзейської церкви ЄХБ. Жива віра молодого призовника підштовхувала його продовжувати молитися і свідчити своїм товаришам по службі, хоча до християнської віри комуністичний режим ставився вороже. За це він неодноразово мав бесіди з військовим керівництвом, яке прагнуло публічно висміяти, принизити його. Його змушували до робіт, піднімали вночі, виганяли на мороз, садили в карцер і т.д., але він все сприймав з вдячністю Богові і говорив, що без Його волі нічого з ним не станеться, а якщо на те є воля Божа, то він готовий віддати своє життя за Христа.

Його віра і твердість почали впливати на інших солдат, які наближалися до Бога. Оскільки ні офіцери, ні КДБ ніяк не могли вплинути на молодого християнина, то 16 липня після 10-денних знущань Іван Моісєєв був змучений майже до смерті, а потім втоплений у Чорному морі на глибині 156 см при його власному зрості 185 см.

Сім’я мученика зробила все можливе, щоб після смерті поширити інформацію про це переслідування за віру. Пройде буквально три роки і в Гельсінкі буде підписаний акт, який зобов’язував держави, серед яких був і СРСР, захищати права людини. Правозахисний рух, що виник всередині незареєстрованих церков, які поширювали інформацію про репресованих за віру, став початком руху дисидентів в СРСР, до якого після Гельсінського акту приєдналися і багато інтелігентів.

Пройде ще трохи більше п’ятнадцяти років і комуністичний режим, який організував в СРСР «в’язницю для народів», буде змушений сам заборонити себе як партію, боячись того, що якщо народи дізнаються всю правду про злочини комуністів, то настане час розплати. На жаль, загальнонародного покаяння в злочинах комунізму і суду над злочинцями в багатьох країнах так і не відбулося. Країни Польщі, Балтії осмислювали наслідки правління комунізму і відмовилися від цієї злочинної ідеології, німці в Німеччині покаялися у своєму нацизмі і це дозволило їм розпочати нове вільне життя.

Країни, що не покаялася за гріхи комунізму, до сьогоднішнього дня залишаються авторитарними і невільними. Вони і сьогодні приховують сліди злочинів комуністів (як білоруська влада приховує правду про знищення комуністами десятків тисяч радянських громадян у Куропатах, Тростянці і інших місцях масових репресій; або як в Росії знищують документи про репресії), фальсифікують вибори, «кришують» корупцію і продовжують свою безбожну то антинародну політику. Слава Богу, що в нашій країні вже пройшла зовнішня декомунізація, але попереду ще довгі роки звільнення від комуністичної ментальності та покаяння за відданість цій безбожній ідеології.

#християнство_в_історії

Сподобався матеріал?

Поділіться цiєю інформацією в соціальних мережах

Twitter Facebook In