16 березня 1889 помер Альфред Едершайм, біблійний історик, найбільше відомий за свою працю «Життя і часи Ісуса-Месії».
Народився Альфред у Відні 7 березня 1825 року у заможній єврейській родині. Отримав гарну освіту, хоча під час його навчання в університеті його батько збанкрутів, тому Альфреду довелося забезпечувати себе самому. Він мігрував до Угорщини, де заробляв викладанням мов. Тут Едершайм знайомиться з капеланом Джоном Дунканом та навертається у християнство. Після цього починається його активне служіння та наукова діяльність.
Альфред поїхав з Дунканом до Шотландії, почав вивчати богослів’я в Единбурзі, а потім у Берліні. У 1846 році він одружився з Марією Брумфільд, з якою у них було семеро дітей. Того ж року він був призначений на служіння у вільній церкві Шотландії. Протягом цього часу він переклав кілька філософських та богословських робіт з німецької на англійську, у тому числі «Історичний розвиток спекулятивної філософії, від Канта до Гегеля» (1854), «Історія Старого Заповіту» (1859), «Історія християнської церкви» (1860), «Богословський і гомелітичний коментар на Євангеліє від Матвія» (1861). Едершайм також написав у 1856 році «Історію єврейського народу від падіння Єрусалиму до правління Костянтина Великого».
Найбільше він прославився завдяки двохтомній праці «Життя і часи Ісуса-Месії», над якою він працював понад 6 років та видав у 1883 році. Вважається, що у праці бракує критичної гостроти, проте вона є гарним джерелом завдяки енциклопедичності охопленої інформації. Також йому належить ряд інших праць на християнську та єврейську тематику.
Альфред Едершайм відзначився ще й як гарний проповідник та викладач. У 1875 році він був висвячений для служіння в англіканській церкві. У 1884-1885 роках був вибраним проповідником Оксфордського університету, а в останні роки життя викладав Септуагінту в Грінфілді. Також він славився своєю великою особистою бібліотекою з юдаїки, яку він після своєї смерті подарував одному з коледжів.
По смерті Едершайма його дочка Елла написала короткі мемуари його життя, які були опубліковані як передмова до його праці «Тоху-ва-Воху» («Without form and void», 1890).
