Цього дня 1891 року Папа Римський Лев ХІІІ видав енцикліку “Rerum novarum” (своєрідний відкритий лист, направлений до єпископів) із роз’ясненнями щодо позиції католицької церкви до робітничого питання, соціальних проблем та марксистської теорії боротьби класів.
Церква завжди була покликана до соціального служіння і давала відповіді на питання щоденного життя, а тому не могла проігнорувати соціальні проблеми, що постали гостро в другій половині ХІХ століття. Тоді становище робітників у Європі дійсно було тяжким. Вони працювали по 12-14 годин, не мали відпусток і їх умови праці часто були тяжкими та небезпечними.
Соціальні проблеми багато в чому породили низку руйнівних модерністських ідеологій, автори яких намагалися дати відповіді на запити суспільства, зеперечуючи християнську Традицію та вічні цінності (сім’ю, приватну власність), противлячись природному стану речей. Найбільш поширеним та революційним став марксизм. Карл Маркс вбачав основну проблему людства в наявності класів, сформованих внаслідок майнової нерівності. Запропоноване ним рішення – класова війна та пролетарська революція, що має покласти край приватній власності та зруйнувати всі цінності так званого “буржуазного суспільства”, включно з релігією та сім’єю.
Натомість Папа Римський прокоментував гострі питання соціальних конфліктів та наголосив на неможливості правильно вирішити проблеми пролетарів без допомоги Релігії і Церкви. Він заперечує “природну ворожнечу” класів та наполягає на протилежному: самі класи зацікавлені в існування один одного і різниця класів у суспільстві подібна до різниці органів в тілі людини (кожен орган виконує свою функцію і вони всі потрібні для людини). Таким чином, класи не можуть існувати автономно, адже капіталісти зацікавлені в найманні робітників, які, в свою чергу, зацікавлені мати роботу.
Що ж до соціальної проблеми, яка склалася в суспільстві, Папа Римський дав свої рекомендації, згідно з християнським вченням. Роботодавці мають ставитися до найманих робітників з повагою, цінувати їх працю і вчасно та належно її оплачувати. Робітники не повинні працювати в нелюдських умовах і не можна ставитися до них просто як до речей, що забезпечують прибуток власнику. Окрім цього, пролетарі повинні мати час для сім’ї та виконання власних релігійних обов’язків, адже праця не має стати загрозою для стану його душі. Таким чином, збагачення капіталістів не повинно відбуватися ціною приниження людей, ставлення до них, як до кріпаків, чи знецінення їх праці.
Водночас, робітники також мають з повагою ставитися до роботодавців. Праця має виконуватися чесно та в повному обсязі. Не можна ображати власників підприємств, псувати чуже майно і, тим паче, вдаватися до насильства.
Ця енцикліка стала відповіддю католицької церкви на популяризацію марксистського вчення. Комунізм та соціалізм – це оманливі модерністські теорії перебудови суспільства так, ніби людина своєю волею може здолати одвічні закони існування людства. Заперечення приватної власності та утопія про майнову рівність вже в ХІХ столітті була очевидною брехнею.
Церква попереджала про руйнівну суть творіння Маркса, проте через кілька десятиліть світ побачив втілення його ідей на практиці. Тоді Західні держави не впали перед революційними планами комуністів, але Україна чи не найсильніше відчула на собі це зло. Ніяке “світле майбутнє” не настало, але диктаторські репресії буквально спустошували наші землі.
Рекомендації Папи Римського, викладені а “Rerum novarum” та подальших енцикліках ( “Quadragesimo аnno” та “Mater et Magistra”) заклали фундамент сучасної християнської соціальної доктрини та лягли в основу появі християнської демократії – домінуючої політичної ідеї в повоєнній Європі.
Хоча в квітні 2015-го Україна офіційно засудила комунізм, проте ліві уявлення про відносини робітника й роботодавця, багатих і бідних досі залишаються популярними. Ми, як християни, не повинні піддаватися на маніпуляції лівих, але пам’ятати, що в основі гарних відносин роботодавця і робітника завжли лежала чесність і взаємоповага, а конфронтація чи тим паче “класова боротьба” ніколи не мала позитивного результату.
