Рівно 16 років тому, 14 лютого 2003, померла «найвідоміша вівця у світі» – Доллі, перший успішний експеримент з клонування ссавців від зрілої соматичної клітини, який був життєздатним майже шість з половиною років.
Її довелося усипити через прогресуючу хворобу легенів. Хоча дослідження показують, що це нормально для клонованих організмів помирати швидше, ніж би це було у звичайних тварин відповідного виду, хворобу Доллі (або як її спочатку назвали – 6LLS) не пов’язують з її неприродним походженням. Так чи інакше, сам факт успішності експерименту у 1997 році призвів до пожвавлення дискусії про можливість клонування людей.
Звісно, у більшості випадків людство негативно ставиться до ідеї вільного клонувати людських істот, проте генна інженерія з кожним днем займає все більш помітне місце у нашому житті, що не може викликати супровідних етичних питань. Мабуть ще ніколи людство не було так високо у плані розвитку науки і технологій, але водночас ми ніколи так близько не ходили на межі етичності та припустимості реалізації тих ідей, які сьогодні висувають науковці.
Розкриття таємниць геному людини є безперечно колосальним надбанням сучасної біологічної науки. Під час урочистого оголошення про завершення першої стадії Проекту геному людини, президент Клінтон заявив: «… сьогодні ми вивчаємо мову, якою Бог створив світ». І дійсно, сьогодні ми здобули можливість втручатися у ті фізіологічні процеси життя, до яких увесь цей час мав доступ лише суверенний Бог, і тому важливо поставити собі запитання, що з того, що ми робимо, є можливістю технологічного вдосконалення життя, а що – втручанням «не у свої справи»?
Відповідь на питання про припустимість клонування людини повисла у повітрі: одні люди підтримують розвиток наукових експериментів, хтось переживає про те, що це небезпека для існуючих людей, хтось не бачить у цьому сенсу, адже думає, що такі організми будуть недостатньо життєздатними, а для когось гостро стоїть питання етики. Але яка з цих точок зору переможе – залежить від того, який світогляд опиниться панівним у критичний момент: матеріалістичний чи теїстичний. Матеріалісти не задаються питаннями моралі, адже для них мораль – це лише соціальна концепція, яка видозмінюється з плином часу. А для теїстів джерелом моралі та відповідей на етичні питання є Бог, чиї закони не змінюються, хоч би як далеко ми не зайшли у своїх наукових дослідженнях.
Сьогодні людство стоїть на тій межі свого наукового розвитку, яку переступати можна лише, якщо буде обрана одна з цих світоглядних парадигм: ми або досліджуємо світ, користуючись будь-якою нагодою, щоб проникнути у глибини будови усього, або все ж приймаємо табу, які не дають нам робити певні речі, наприклад, клонувати людей, через те, що це є морально неправильним. Адже наслідки таких дій можуть дорого нам коштувати.
Тут хотілося б навести слова відомого секулярного політолога та соціального філософа Френсіса Фукуями з його роботи під назвою «Наше пост-людське майбутнє: наслідки біотехнологічної революції». Він зазначив, що генна інженерія врешті-решт стане «найбільш важливим напрямком у розвитку біотехнологій», адже «людська природа є основою для нашого розуміння справедливості, моралі і гарного життя, і все це зміниться, якщо ця технологія набуде широкого розповсюдження». Цінність життя, поняття про право на недоторканість, свободу та пошук щастя випливають із розуміння про те, що людське життя є священним. За цією священністю стоїть Бог, відкинувши якого, ми ризикуємо перетворити людину лише на набір ниток ДНК. І дійсно, ми повинні розуміти, що людина схожа на інших живих істот тілом та принципом побудови геному, але у неї є й духовна складова, яку Біблія називає «образом і подобою» Бога. На жаль, у сучасному світі ми все більше втрачаємо це розуміння.
