14 липня 1833 року прозвучала проповідь Джона Кібла «Національне відступництво». У своєму виступі, що базувався на 1 Книзі Самуїла 12:23, Кібл закликав англійське суспільство залишатися вірним Христу, а пасторів – надалі наставляти людей у праведному шляху, незважаючи на прагнення деяких людей увести ліберальну теологію.
Причину певної секуляризації держави і суспільства часто в той час вбачали в підпорядкуванні англіканської церкви королю, що вело її до певної духовної кризи. Як пророк Самуїл говорив ізраїльському народу, який обрав собі царя – «Не дай мені, Боже, грішити проти Господа, щоб перестав я молитися за вас! І я буду наставляти вас на дорогу добру та просту» – так і Джон Кібл розмірковував над долею свого народу і продовжував про нього молитися, виступаючи проти секуляризації суспільства і ліберальної теології.
Одним з ключових питань, яке він поставив у проповіді було «Як людина може найкращим чином поєднати свою вірність Богу і Його Церкві з відповідальністю перед своєю державою, яка дуже швидко стає все більш ворожою до церкви і тому не може надалі залишатися дружньою до Бога?» На прикладі Самуїла Кібл показував, що ми повинні продовжувати молитися за народ і країну, навчаючи їх простому і праведному шляху. Кібл показував необхідність дивитися на приклад апостольської церкви, яка існувала в нехристиянській країні і продовжувала виконувати своє християнське служіння.
Джон радикально виступав проти підпорядкування церкви державі. Проповідь Кібла, яка пізніше була поширена через видання «Трактатів цього часу», підштовхнула багатьох діячів англіканської церкви до пошуків духовного оновлення. Хоча, на відміну від англіканської церкви, найбільш успішний приклад такого оновлення давали все ж дисидентські (нонконформістські) церкви методистів, баптистів і конгрегаціоналістів, а не державна церква Англії.
