14 квітня 1950 року Міцуо Фучіда став християнином

14 квітня 1950 року відбулося покаяння колишнього керівника японської авіа-атаки на Перл-Харбор Міцуо Фучіди, який відтоді стає активним християнським місіонером у своїй країні.

Будучи одним з військових керівників японської морської авіації, Міцуо командував нападом на американську базу 7 грудня 1941 року. У лютому 1942 року він керував авіа-нальотом на місто Дарвін в Австралії. Після поранення він продовжував служити штабним офіцером.

Міцуо був одним з тих, хто відвідував Хіросіму за день до атомної атаки на це місто і знову приїхав туди на наступний день після вибуху. Усі, хто був з ним у той день незабаром, померли від радіації, але він залишився живий, втративши будь-який сенс в житті. Після війни він був викликаний на суд, де вів себе досить агресивно, не визнаючи своєї провини і кажучи, що «війна є війною» і на ній всі роблять огидні вчинки. Він засуджував «правосуддя переможців» і готовий був у будь-який момент помститися згідно з самурайськими принципами, які він перейняв від свого діда-самурая.

Однак в 1947 році ситуація почала змінюватися. Спочатку він зустрів свого колишнього знайомого бортінженера Казуо Канеґасакі, який щойно повернувся з американського табору для військовополонених. До сих пір Міцуо був переконаний, що до полонених ставляться погано і зневажливо, але був дуже здивований, коли його знайомий засвідчив протилежне. Він сказав, що одна молода християнка Пеггі Ковел (Peggy Covell) дуже багато за ними доглядала і служила полоненим незважаючи на те, що її батьки-місіонери були вбиті японськими солдатами на Філіппінах. Перед смертю вони попросили можливості помолитися і півгодини молилися за навернення японського народу. Пеггі перейняла місіонерську естафету своїх батьків і прагнула привести японців до Христа.

Така поведінка юної місіонерки викликали питання у Міцуо. Він не міг зрозуміти сенсу такого прощення і служіння своїм ворогам, так як його самурайське виховання говорило про інше, а кодекс бусідо вимагав помсти. Тож вже тоді він почав цікавитися християнством.

Ще одним поштовхом до навернення Міцуо Фучіди стала книга американського солдата Джейкоба Де Шейзера (Jacob De Shazer), який, будучи американським пілотом, був підбитий над Японією і потрапив у полон. З 40 місяців полону, 34 він провів в одиночній камері на межі смерті від побоїв, голоду і хвороб. Троє членів його екіпажу були розстріляні, ще один помер від голоду. Протягом 25 місяців ув’язнення він ненавидів тих, хто полонив його, тому що, не дивлячись на те, що він з дитинства виховувався в християнській атмосфері, пізніше відступив від віри так і не переживши навернення. Але в цей час до нього в руки потрапила Біблія, яку по черзі читали полонені, і Слово Боже стало його перетворювати. Джейкоб почав вчити японську мову, змінив своє ставлення до японців і швидко помітив, що їхнє ставлення також змінилося. Після звільнення Джейкоб Де Шейзер став місіонерам в Японії і написав книгу «Я був полоненим Японії», у якій описав історію свого навернення і народження у нього любові до японців.

Це була ще одна історія неочікуваного прощення своїх ворогів для Міцуо Фучіди. І ось, коли ця книга одного разу потрапила в руки Міцуо, вона підштовхнула його знайти Біблію і почати читати її. Слова Ісуса «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!» (Лк. 23:34) допомогли йому зрозуміти суть того прощення, яке він бачив у християн. Це повністю змінило його життя – 14 квітень 1950 року відбулося його покаяння. Надалі він присвятив своє життя свідченню японцям про Ісуса Христа, Його цілющу любов і прощення. Через свій авторитет серед японців, як «героя Перл-Харбора», Міцуо Фучіда мав вплив на тисячі своїх співвітчизників, ставши справжнім «героєм віри».

#християнство_в_історії

Сподобався матеріал?

Поділіться цiєю інформацією в соціальних мережах

Twitter Facebook In