14 червня 1966 року на другому Ватиканському Соборі скасовано Індекс заборонених книг, який був створений католицькою церквою в XVI ст. з метою боротьби з Реформацією і іншими авторами, які розходилися з вченням костелу.
У 1603 році в Речі Посполитій в Кракові контрреформаторами був надрукований свій місцевий звід заборонених книг. Під заборону цензури потрапили багато праць видатних діячів Реформації. Крім творів основоположників європейської Реформації Мартіна Лютера і Жана Кальвіна, індекс забороняв поширювати і твори, які друкувалися в протестантських друкарнях ВКЛ. Серед них виявилися книги Анджея Моджевського, Симона Будного, Андрія Воляни, Яна Кохановського. Забороні підлягали і видання, що видавалися Миколою Радзівіллом Чорним, в тому числі і Брестська Біблія. Цензура поширювалася і на православні видання, які друкувалися на білоруських та українських землях.
У 1704 і 1758 рр. видання і автори з Краківського списку були включені в загальні римські індекси заборонених книг. Безумовно така цензура руйнувала релігійну свободу, іноді заважала розвитку науки, тому скасування Індексу в 1966 році стало позитивним кроком для всієї світової спільноти.
