13 серпня 662 року помер видатний богослов та борець з єрессю монофелітизму Максим Сповідник. Через катування, які йому були завдані за його погляди, сьогодні він багатьма вважається мучеником за віру.
Про його раннє життя немає детальних відомостей, проте існує думка, що він народився та зростав у Константинополі у аристократичній християнській родині, завдяки чому отримав гарну освіту. Гарні знання та навички дали йому змогу розпочати кар’єру на державній службі на посаді першого секретаря імператора Іраклія.
Він непогано знав богослів’я, тому коли через політичні мотиви уряд Константинополя перейняв єретичне вчення, Максим пішов у ченці, залишивши придворне життя. Пізніше він переселився до Карфагену, де під опікою Софонія (майбутнього Єрусалимського патріарха) продовжує свою богословську освіту. Це дало йому змогу стати теологом та у подальшому писати богословські твори.
Максим твердо виступив проти єресі монофелітизму, яка була компромісом між дуофізитською християнською доктриною (яка стверджує, що у Христа було дві природи – людська і божественна) і монофізитською єрессю (про одну божественну природу Христа). Монофеліти вважали, що у Ісуса були дві природи, але лише одна (божественна) воля. Максим Сповідник приїхав до Риму у 649 році і був присутній на соборі під керівництвом папи Мартіна І, на якому була засуджена єресь монофелітизму.
Проте у 653 році Максим та Мартін І були заарештовані за наказом імператора Констанса ІІ, який підтримував єретичні погляди. Вони були піддані тортурам. Проте навіть у засланні у Фракії Максим Сповідник продовжував боротьбу проти монофелітизму. Через це його знову судили як єретика у 662 році, а під час тортур йому відрізали язик та праву руку, щоб він не міг говорити та писати про свої погляди. Через рік він помер у в’язниці.
Тверді погляди Максима Сповідника зробили його прикладом віри та безкомпромісності, готової навіть піти на смерть за свої переконання. Менш ніж через 20 років після його смерті він був виправданий на Третьому Константинопольському соборі, де було проголошено, що у Христа була і людська, і божественна воля.
