13 ЛИСТОПАДА 354 РОКУ НАРОДИВСЯ АВРЕЛІЙ АВГУСТИН БЛАЖЕННИЙ

Цього дня 354 року народився Аврелій Августин – видатний теолог і церковний діяч, один із батьків Церкви. Його погляди, викладені в чималому філософському спадку, мали грандіозний вплив на становлення й розвиток західної та східної християнських традицій.

Він походив із римської провінції Нумідії, що в Африці. Здобував освіту в Тагасті, Мадаврі та Карфагені, після чого став викладати риторику. Попри християнське виховання, певний відрізок свого життя Августин належав до секти маніхеїв, які вірили в дуалізм та рівносильність добра і зла. Однак у 389 році він повністю навертається у християнство та через 2 роки стає єпископом Гіпону.

Августину належить чимало теологічних і філософських праць: “Сповідь”, “Про Трійцю”, “Про Град Божий”. Остання праця цікава з багатьох причин. В ній автор критикує філософів-стоїків за їх апатію, а також піднімає питання язичницьких релігій в Римській імперії. Він звертає увагу на відсутність в римських богів доброчинності й моральності, тим самим протиставляє їх Христу як еталону жертовності й любові.

Проте в цій роботі наявні і дещо неоднозначні послання. Августин запропонував тезу про “Божий Град і Град земний”. Тим самим він поділив людей, спільноти та загалом все буття на 2 категорії – земне і Боже. Хоча в праці Августина значна увага приділяється саме корінню цього поділу – гріховній природі та людській недосконалості, однак ця концепція пізніше мала досить негативні наслідки для суспільства. Поділ життя на “духовне” й “не духовне” однозначно виділяв духовне як досконалість і мету, протиставивши його земному й матеріальному, що спричинило пізніше певний занепад християнського впливу на земні справи (економіку, політику тощо).

Також Августин звертає увагу на актуальний і сьогодні дискурс довкола заповіді “Не убий”. Він наголошує на тому, що її не можна застосовувати до воїнів, бо вони виконують свій обов’язок захисту справедливості.

Для українських християн сьогодні може бути корисним вчення Августина Блаженного про “справедливу війну”. Теолог ще на початку V століття піднімає надважливу тему ставлення і дій християнина під час війни. Він розділяє війни на “справедливі” та “не справедливі” і тим самим окреслює моральні критерії допустимої війни. Серед них можна виділити прагнення до встановлення миру, захист своїх територій, відсутність ненависті до противника тощо. Відповідно до його вчення, необхідність ведення війни витікає з гріховності людей, бо зло завжди є і йому потрібно давати адекватну відповідь.

Сподобався матеріал?

Поділіться цiєю інформацією в соціальних мережах

Twitter Facebook In