12 січня 1998 — 19 країн-членів Євросоюзу підписали протокол про заборону клонування людини.

З плином часу перед нами постають все нові і нові питання, які років 50 тому навіть не піднімалися. Кінець ХХ- ХХІ століття – це час дискусії довкола суперечливих аспектів біоетики, які сьогодні вже не видаються фантастикою.

22 роки тому представники 19 європейських держав зібралися у Парижі задля ухвалення спільного рішення щодо юридичних моментів клонування. В підсумку вони підписали протокол про заборону клонування людини, розцінивши такі експерименти як загрозу.

Цей додатковий протокол доповнив Конвенцію про захист прав людини та людської гідності. В ньому, зокрема, було зазначено, що “інструменталізація людських істот шляхом навмисного створення генетично ідентичних людських істот є несумісною із гідністю людини і, таким чином, становить зловживання біологією та медициною”.

Експериментальні спроби досягнути абсолютної ідентичності організмів шляхом клонування регулярно проводилися в другій половині ХХ століття. Та увагу громадськості ця проблема привернула після відносно вдалого клонування ссавця – вівці Доллі. Використовуючи метод “перенесення ядра” вченим вдалося виростити генетично ідентичну вівцю, яка прожила кілька років та навіть дала потомство. Однак ця спроба могла відкрити справжню “скриньку Пандори” в науковій спільноті, адже клонування ссавця давало шлях до подальших експериментів аж до клонування людини.

Побоювання щодо клонування людини були небезпідставними. В 2008 році американські вчені заявили про вдалу спробу клонування людини. Вони штучно виростили кілька ембріонів людини, два з яких вбили задля подальших експериментів (це стало можливим, адже клонування заборонене не у всіх штатах).

Ця новина викликала обурення в християнської спільноти, а папа римський назвав експерименти такими, що знищують людську особистість. Вчені, що намагаються клонувати людину, фактично посягають на статус Бога, беруть на себе функцію творіння без врахування наслідків сумнівних експериментів. А наслідків може бути чимало. Окрім морально-етичної неприйнятності, клонування може нести чимало інших проблем: біологічні (довгострокова непередбачуваність генетичних змін); соціальні (питання батьківства чи невдалих експериментів та народження неповноцінних людей).

Проблем, пов’язаних із біоетикою, із кожним роком стає все більше і більше. Це не лише клонування, питання якого поки юридично не переглядається, але й різноманітне втручання в геном людини та експерименти над ембріонами (наприклад, народження дитини з генетичним матеріалом трьох “батьків”).

В широкому розумінні проблемні питання біоетики є наслідком дегуманізації людини, розгляду її в межах біологічного виду. Наслідком цього може бути не лише безвідповідальне поводження та експерименти з людськими ембріонами, але й знецінення прав людини, даних їй Творцем.

Сподобався матеріал?

Поділіться цiєю інформацією в соціальних мережах

Twitter Facebook In