11 жовтня 1962 року розпочався Другий Ватиканський собор, який визначив ставлення католицької церкви до сучасного світу і закликав церкву до оновлення і більшої відкритості до суспільства.
Собор був скликаний під час понтифікату Іоанна XXIII, а закінчився через три роки за папи Павла VI. Підготовка до собору почалася більш ніж за два роки до самої події, у результаті чого були створені 73 проекти документів. На відкритті були присутні 2540 учасників. Представники 28 християнських церков і деномінацій були запрошені в якості спостерігачів.
Собор ввів ряд оновлень в життя католицької церкви: звернув увагу на необхідність застосування національних мов поруч з латиною, спонукав більше читати Біблію, повернув священика, що говорить з амвона, лицем до віруючих, скоротив час меси, зменшив кількість постів і їх суворість, залишивши обов’язковий повний піст тільки під час Великої П’ятниці. Собор визнав свободу віросповідання, визначив шанобливе ставлення до інших конфесій, зменшив кількість святих і різних прикрас у храмах.
Однією з найважливіших стала конституція про відносини церкви з сучасним світом, у розробці якої брав участь і кардинал Кароль Войтила – майбутній папа Іоанн Павло II. Конституція визначила взаємини церкви зі світською владою, а також щодо різних інших сфер життя суспільства – сім’ї та шлюбу, творчості і самореалізації людини, культури та економіки. Одним з учасників II Ватиканського собору був і представник Української греко-католицької церкви Патріарх Йосип Сліпий.
Незважаючи на те, що Другий Ватиканський собор не прийняв жодного нового догмату, він став епохальною подією в житті церкви, принісши оновлення як всередині церкви, так і в суспільстві навколо.
