11 серпня 1857 року помер англійський лікар Маршал Холл. Він відомий як видатний фізіолог та невролог, який зробив ряд значних відкриттів, зокрема у теорії про рефлекторну дугу, методах реанімації людей з асфіксією, а також з’ясував функції капілярів.
Він народився 1790 року у Басфорді, біля Ноттінгема, де його батько був вовняним мануфактурником. Маршал навчався в Академії преподобного Бланчарда, а у 1809 році почав вивчати медицину у Единбурзькому університеті. У 1812 році він здобув ступінь доктора медицини, і його одразу призначили резидентським домашнім лікарем при Единбурзькому королівському лазареті. Після двох років праці він продовжив освіту у Парижі, Берліні та Гьоттінген.
Він написав ряд важливих медичних праць, серед яких «Діагноз» (1817), «Mimoses» (1818), «Коментарі на більш важливі хвороби жінок» (1826), «Експериментальне есе про циркуляцію крові у капілярних судинах» (1831), «Спостереження щодо пускання крові, засновані на дослідженні хвороботворного та лікувального ефекту від втрати крові» (1836), а також інші книги, зокрема про рефлекторну дугу. У своїй теорії він стверджував, що спинний мозок складається з ланцюга одиниць, що функціонують як незалежні рефлекторні дуги, і їхня дія об’єднує чутливі та рухові нерви на ділянці спинного мозку, з якого виникають ці нерви. Крім того, він запропонував, що ці дуги взаємозалежні і взаємодіють для узгодженого руху тіла.
Цікаво, що Маршал Холл у своїй праці «Принципи дослідження у фізіології» (1835) навіть наводить принципи проведення експериментів над тваринами, наполягаючи на найбільш гуманному поводженні з тваринами та неприпустимості зайвих дослідів, якщо у них немає необхідності.
Доктор Холл також був посвяченим християнином, який вважав можливість міркувати про Бога, бути і жити у Ньому «найбільшим благом». У своїх дослідженнях він бачив «дизайн, силу та творіння» Творця. Маршал також не стояв осторонь соціальних питань, зокрема висловлюючись проти рабства, яке він побачив у тодішніх Сполучених Штатах. Він вірив, що будь-який рабовласник «винний у гріху перед Богом та перед ближнім».
Причиною смерті цього видатного вченого стала інфекція горла, яка була загострена його викладацькою діяльністю. Його поховали у Ноттінгемі. Він є прикладом людини, яка посвячено служила Богу та людям і вміла розпізнавати Божі дива у Його творінні.
