logo

11 лютого 1975 року Консервативну партію очолила Маргарет Тетчер

11 лютого 2019 р. \ оновлено 22 лютого

11 лютого 1975, 44 роки тому, керівництво Консервативною партією Великобританії перейшло в руки Маргарет Тетчер – першої жінки-прем’єр-міністра в Європі.

«Тетчеризм» (так пізніше прозвали період її перебування на посаді) поряд із американською «рейганомікою» стали прикладами вдалої неоконсервативної політики, яка принесла великий економічний злет для своїх держав.

Вихована в методистській традиції, Маргарет завжди демонструвала стійкість і принциповість у відстоюванні своїх поглядів, навіть коли вони були зовсім непопулярні для більшості. Її шлях в політику не був простим, але Маргарет достойно пройшла його від самого початку, коли студенткою приєдналася до Асоціації Консервативної партії Оксфордського університету. З того часу крок за кроком її кар’єра йшла вгору.

11 лютого 1975 року Маргарет Тетчер офіційно очолила Консервативну партію, обігнавши Едварда Хіта і Вільяма Вайтлоу, якого і призначила своїм заступником. Коли консерватори перемогли на виборах 1979 року, вона стала першою жінкою-прем’єр-міністром, перетворивши свою політику в символ економічного росту шляхом непопулярних реформ.

Як і Рональд Рейган, вона була неоконсерватотом і в економіці, і в культурі. Ще будучи в опозиції до влади, вона жорстко критикувала політику високих податків, яку проводили лейбористи. Тетчер називала це «не просто кроком на шляху до соціалізму, а кроком на шляху до комунізму». Вона була безапеляційною противницею останнього. Підтримуючи Рейгана в його жорсткій антирадянській політиці, прем’єр-міністр Британії і сама доклала зусиль для послаблення і подальшого розпаду СРСР. За нищівну критику комунізму радянські газети прозвали її «Залізною леді» і саме з цим прізвиськом вона увійшла в історію.

Маргарет Тетчер була однією з ініціаторів зміцнення позицій НАТО в Європі, давши добро на розміщення американських ракет на британських військових базах, а також розмістивши в Західній Європі ракети Першинг-1А, чим посилила Захід у «холодній війні».

Вона поважала працю, ініціативність та приватну власність. Одну з її найбільш відомих цитат часто згадують і сьогодні, аргументуючи зважений розподіл бюджету: «Немає жодних «суспільних грошей», є тільки гроші платників податків». За непопулярні, але результативні реформи її критикували соціалісти та профспілки, за посилення НАТО її демонізували ліві (особливо пацифісти з Кампанії за ядерне роззброєння). Проте в історію вона увійшла як успішний реформатор, досягши економічного процвітання для Великої Британії.

Вона є прикладом жінки, яка стала визначним політиком не шляхом квотування чи на хвилі «боротьби за права жінок», але клопіткою і наполегливою працею, яка дала благополуччя Британії в майбутньому.

Сучасна Європа все ще частково вражена соціалізмом (податки в Швеції сягають до 56% для приватних підприємців, а у Франції до 47%). Високі податки для бізнесу і різноманітні соціальні виплати є занадто великим тягарем для національних економік. Неоконсерватори минулого і сьогодення своєю політикою знову і знову доводять одну просту істину: приватна ініціатива завжди є рушієм прогресу. А коли добробут одних забезпечується не в результаті реального економічного зростання і розвитку технологій, а за рахунок платників податків, то рано чи пізно це призведе до регресу і економічної кризи.