11 червня 1976 року помер Юліус Евола – філософ-традиціоналіст, езотерик і політичний діяч. Поряд з такими персонами як Рене Генон і Джузеппе Ботаї він справив негативний вплив на європейських правих, популяризуючи язичницькі уявлення про традиції. Юліус Евола був свідком і частково учасником найбільш масштабних перетворень в Європі ХХ століття, а його філософія та ідеї помітно вплинули на формування неофашизму та інтегрального традиціоналізму.
Отже, в чому саме полягала його філософія? Евола заперечував всі суспільні “надбання” Французької революції, однак не розділяв демократичні перетворення Нового часу відповідно до фундаментальних засад їх носіїв. Саме тому ліві революційні деструктивні рухи XVIII-XIX століття трактувалися ним рівно як і ліберальні (в класичному розумінні цього слова) демократичні рухи в США та Великій Британії.
Опираючись на заперечення демократії та всіх суспільних проявів егалітаризму, Евола відстоював ідею кастового ладу. Він піддав критиці модернізм, однак сам був видним теоретиком фашизму (хоча ніколи не належав до партії). Своє бачення повернення до традиційних цінностей він демонстрував не через християнську традицію, а через язичницьку, що було досить популярно особливо в середовищі націонал-соціалістів.
Окультизм, езотеризм та прихильність так званій “аріонордичній традиції” були тими аспектами філософії Еволи, які вирізняли його з-поміж інших подібних мислителів. Він захоплювався езотерикою, містикою, теорією магії, алхімією та окультизмом. Великий вплив на філософа справили і сфідні релігійні практики такі як йога і тантризм. Все це знайшло відображення і в його політичних поглядах (не дарма Евола захоплювався автором СС Генріхом Гіммлером, а його найвідоміша праця має назву “Язичницький імперіалізм”).
Евола відкрито відстоював точку зору, що поразка нацизму й фашизму є поразкою для Європи загалом. Така позиція була очікуваною, адже низка його позицій перегукувалися із базовими засадами європейських тоталітарних режимів. Авторитаризм, деспотизм, расизм, антисемітизм і ще низка деструктивних -ізмів не могли втілитися в життя після падіння держав Осі.
Його ідеї є не просто суперечливими, але руйнівними, адже запропонована ним альтернатива лівим принципам побудови суспільства не має нічого спільного із християнством, яке Евола систематично критикував. В його “Язичницькому імперіалізмі” наявне різке відкидання віри в Христа та звеличення культу сили, присутнього в дохристиянських європейських традиціях.
Традиціоналізм буває різним. Далеко не завжди альтернатива комуністам і соціалістам має конструктивні й здорові засади. На жаль, сьогодні Евола все ще залишається досить авторитетним філософом для частини правих континентальної традиції. Саме тому варто досліджувати історію поширених в Європі ідей, щоб в гонитві за збереженням власної культури перед викликами лівих лібералів в жодному разі не переймати навіть частки язичницьких і просто варварських ідей.
