10 квітня 1898 року народився Патріарх Мстислав (Степан Скрипник)

10 квітня 1898 року народився видатний український релігійний діяч, Патріарх Київський та всієї України Мстислав (Степан Скрипник).

Майбутній Патріарх походив з давнього козацького роду і був небожем генерального секретаря військових справ УНР Симона Петлюри. Саме сім’я мала фундаментальне значення для формування особистості Степана Скрипника, прищеплюючи вірність християнській вірі та православним традиціям. Далеко не останню роль у вихованні відіграв його дядько Симон Петлюра. Саме він надихав та давав настанови ще юному Степану, плекаючи любов до Батьківщини та свого народу.

Його молоді роки припали на буремні часи становлення української державності, її втрати та більшовицької агресії. Свого часу Скрипник служив в  армії УНР, був обраний депутатом польського сейму, де активно відстоював інтереси українців у Польщі. Коли він став вдівцем у 1942 році, то прийняв дияконство та об’їздив з душпастирськими візитами майже всю Лівобережну Україну. За свою церковну діяльність та патріотичну позицію під час війни  переслідувався як гестапо, так і НКВД.

Реалії ХХ століття змусили його покинути  рідні землі та виїхати спочатку до Польщі, а потім до Франції, Німеччини та врешті-решт Канади, де прожив майже 49 років. У 1947 році Владика Мстислав стає Архієпископом та на запрошення української діаспори в Канаді, погоджується очолити УАПЦ за океаном. Після захоплення комуністами України та Центральної Європи (після Другої світової війни) повертатися на Батьківщину Патріарху було небезпечно.

У 1971 році Владика Мстислав очолив Українську православну церкву в США, Європі та Австралії. Перебуваючи за океаном, він підтримував політичних в’язнів Кремля та використовував всі доступні дипломатичні та міжнародні важелі для їхнього звільнення. У 1976 році публічно підтримує Василя Романюка (майбутнього Патріарха Володимира), священика та політичного в’язня, котрий наважився говорити про незалежність УПЦ ще в Радянському Союзі.

Коли комуністичний режим почав слабшати, коли в часи Перебудови  спостерігалася політична лібералізація, Патріарх повертається на Батьківщину в 1990 році, де бере участь у Всеукраїнському Православному Соборі. Саме тоді було перезасновано Українську автокефальну православну церкву, а її очільником обрано Мстислава. Після утворення у 1992 році УПЦ КП, Патріарх очолив і її.

Радянська влада та РПЦ протягом десятиліть формували йому негативну репутацію, використовуючи класичне більшовицьке звинувачення у «буржуазному українському націоналізмі». Для українського ж народу Патріарх Мстислав є не лише шанованою історичною постаттю, але й символом віри та терпіння, надії на краще майбутнє. За своє довге буремне життя він був прикладом українцям та  показав «вікна можливостей» як для церковної, так і патріотичної діяльності в умовах переслідування та еміграції.

Сподобався матеріал?

Поділіться цiєю інформацією в соціальних мережах

Twitter Facebook In