1 вересня 1836 року сім’ї американських методистських місіонерів Вітман і Спалдінг досягли річки Вала-Вала на території Орегону. Дружини місіонерів Нарциса Вітман та Еліза Спалдінг стали першими жінками, які перетнули Скелясті гори і весь американський континент по суші.
Їхня доля склалася по-різному. Сім’я Вітман вирішила заснувати місію для місцевих індіанців племені каюсе. Налагодити контакт допомогло прагнення Маркуса Вітмана вивчити мову місцевих індіанців. Користуючись моментом, він навчав це досить агресивне плем’я фермерській справі, у той час як його дружина Нарциса займалася доглядом і навчанням дітей. Дочка Вітмана, яка стала першою білою дівчинкою, народженою в Орегоні, загинула у віці двох років. Однак родина Вітманів не залишилася одна, так як мала дбати про сімох дітей інших переселенців Сейжерів, які загинули.
Через місію Вітмана проходив шлях від річки Міссурі до західного узбережжя Америки. Мандрівники часто знаходили притулок у їхньому будинку. Сам Маркус мав лікарські навички, що допомагало їм виживати, навіть коли в цій місцевості лютувала епідемія. Оскільки білі менше хворіли за індіанців, це викликало підозри і ворожнечу з боку останніх. 29 листопада 1847 року індіанці каюсе напали на місію Вітмана, забивши самих місіонерів і ще більше десятка осіб. Ця подія отримала назву «різанина Вітмана», що змусило американський уряд уважніше подивитися на ці території і включити їх до складу США через війну з місцевими індіанцями.
Сім’я інших місіонерів Спалдінг досягла землі Айдахо, де також заснувала місію і перше поселення білих. У 1839 році Генрі Спалдінг привіз туди перший у цих землях друкарський прес. Подружжя Спалдінг змогли налагодити відносини з місцевим племенем нез-персе. Генрі вивчив їхню мову і зумів охрестити кілька племінних вождів. З цією метою він переклав деякі фрагменти Біблії на їхню мову, а Євангеліє Матвія переклав і надрукував повністю.
Цікаво, що під час «різанини Вітмана» дочка Спалдінгів Еліза гостювала там у місіонерській школі, але зуміла врятуватися від смерті разом зі ще 45 жінками та дітьми. Еліза стала перекладачкою, оскільки розуміла мову індіанців. Вона допомагала вести переговори про звільнення, які тягнулися місяць. Через небезпеку сім’я Спалдінг була евакуйована до Орегону. Там Еліза, дружина Генрі Спалдінга, стала першою вчителькою в Таулатинській академії, на базі якої пізніше був створений Тихоокеанський університет (Pacific University). Генрі був серед його опікунської ради. Пізніше вони переїхали сім’єю до Браунсвілю, де Генрі Спалдінг став пастором конгрегаціоналістської церкви і опікувався місцевими школами.
Однак Господь дав можливість йому повернутися до своєї старої місії. Побачивши там невідповідне ставлення до індіанців з боку федеральної влади, він відправився до Нью-Йорку і в 1871 році виступив перед сенатом. У рамках мирної політики до індіанців він домігся створення для них школи, яка фінансувалася б федеральним урядом. Життя 71-річного Генрі Спалдінга перервалося в серпні 1874 року на території місії в Айдахо, де він до останнього продовжував займатися своєю місіонерською роботою.
#християнство_в_історії
