1 квітня 1820 року помер Ісаак Мілнер, видатний математик та винахідник. Він також відомий через свою причетність до навернення до Господа Вільяма Вілберфорса, відомого борця за відміну рабства у Британії.
Ісаак Мілнер народився 11 січня 1750 року у Мебрейті. Спочатку він отримував освіту у гімназії Лідсу, проте у 1760 році був змушений припинити навчання у зв’язку зі смертю батька. Завдяки допомозі старшого брата Джозефа Мілнера, Ісаак вступив на стипендію до Квінс коледжу у 1770 році. Паралельно зі здобуттям бакалаврського ступеню, він був висвячений у священики, служив у північних церквах Англії, застосовуючи науковий підхід для реформування менеджменту у англіканських церквах.
У 1780 році Мілнер став членом Королівського товариства, де до цього представив дві математичні праці. У цих роботах він продемонстрував три речі: високий рівень володіння математикою, недовіру до французької філософії та прихильність до ньютонівської механіки.
Мілнер також проявив себе як винахідник, розробивши важливий процес виготовлення азотистої кислоти, основного інгредієнта у виробництві пороху. Окрім цього, він займався й іншою дослідницькою діяльністю.
Релігійні погляди науковця Мілнера також займали у його житті важливе місце. Хоча він ніколи не розлучався з англіканською церквою, він увібрав у себе центральні євангельські доктрини кінця ХVIII століття. Мілнер з Чарльзом Сімеоном багато в чому були причетні до євангельського відродження в Кембріджі.
Навернення Вільяма Вілберфорса до істиної віри також відбулося завдяки зусиллям Ісаака Мілнера під час їх спільного континентального туру 1784-1785 рр. Парламентський акт 1807 року про скасування рабства багато у чому був результатом їхнього партнерства.
Після своєї смерті Мілнер запам’ятався як людина, яка зробила вагомий внесок у інтелектуальну та духовну спадщину своєї країни. Він є одним з тих, завдяки кому відбулося піднесення євангелікалізму.
