logo

1-2 березня 1943 року – Корюківська трагедія

2 березня 2021 р. \ оновлено 22 лютого

1-2 березня 1943 року в селі Корюківка, що на Чернігівщині, сталася трагедія: нацисти вбили понад 6700 мирних жителів як каральний акт після операції партизан. Це наймасовіша розправа нацистів над цивільним населенням, яка за кількістю жертв в десятки разів перевищують інші подібні трагедії в Європі.

За кілька днів до трагедії радянські партизани, які активно діяли на Чернігівщині, влаштували набіг на Корюківку, де були дислоковані угорські війська. Їх метою було визволення з в’язниці родичів одного з лідерів партизан Федора Ступака. В результаті рейду сам Ступак загинув, але його діти були звільнені; противник зазнав суттєвих втрат (близько 80 загинули і ще з десяток були захоплені в полон).

Ця без перебільшення смілива операція стала передумовою масового знищення цивільного населення села. 1 березня розпочалася каральна операція. Підрозділи СС, направлені до Корюківки, зганяли жителів до центру села, де планувалася основна розправа. Але частина селян, розуміючи, що може відбутися, втікали за межі Корюківки (в ліс чи сусідні села). Саме тому нацисти не стали чекати загального збору і почали розстрілювати селян прямо в їх оселях.

Вони вривалися в будинки і розстрілювали всіх без винятків — чоловіків, жінок, дітей, старих… 1 березня карателі буквально набивали трупами громадські будівлі (театр, ресторан), а 2 березня спалили майже всі будівлі в селі. Вони зганяли вцілілих селян у будинки і спалювали їх живцем. Ще частину селян, які намагалися втекти, розстрілювали на вулицях з кулеметів.

За 2 дні село було повністю спустошене, більше тисячі будівель спалені і практично все населення винищене. Частина людей втекли в ліс, але повернулися в село через кілька днів. Нацисти передбачили це і повторно навідалися в Корюківку, щоб знищити тих, хто вижив.

Хто саме був відповідальний за знищення цивільних? Безпосередніми учасниками розправ були 300-500 карателів, серед яких лише частина були власне есесівцями. Активну участь в каральній операції взяли угорські підрозділи і так звані «охоронні загони», набрані з радянських громадян. Також винуватцями злочину визнано силовиків 399-ї польової жандармерії, яку складали переважно росіяни.

Але трагедія має ще один бік. Радянські партизани, які кількісно переважали есесівців в 10 (!) разів, перебували зовсім близько до Корюківвки і абсолютно ніяк не відреагували на нацистські безчинства. Вони мали всі шанси захистити цивільних, однак повністю проігнорували. Пізніше це пояснювалося тим, що першочергова місія партизан полягала в знищенні сил противника, а не захисті цивільного населення.