05 серпня 1420 року таборити висунули свою програму “12 празьких статей”

Ще до загальноприйнятого початку Реформації церкви 1517 року в Європі було чимало подібних прецедентів і спроб її реформування. Найбільш відомим і масштабним з них стала діяльність чеського проповідника Яна Гуса на початку XV століття та розгортання подальших бурхливих подій, пов’язаних з діяльністю його послідовників.

Далекого 1420 року в ході гуситських воєн, спричинених протистоянням прихильників вчення тоді вже страченого Яна Гуса та католицької церкви в союзі з німецьким імператором, була представлена програма гуситів, відома як «12 празьких статей». Її безпосередніми ініціаторами та авторами були таборити (творці доволі експериментального поселення – Табору, яке в теорії мало відображати ідеальне християнське суспільство за прикладом ранніх християн). Вони складали радикальне крило гуситського руху, до якого входили люди, які прагнули швидких і видимих реформ церкви.

Священники Табору подали «12 празьких статей» у празькі муніципалітети з ультимативною погрозою, що їх війська не будуть захищати Прагу, якщо перелічені в документі вимоги не будуть прийняті. В документі був наведений доволі широкий спектр вимог до місцевої світської влади, до католицької церкви та керівництва Священної римської імперії, в складі якої на той час перебувала Чехія. Однією з ключових вимог була відмова від церковних розкошів й вишуканості, притаманної католицькій церкві.  Також таборити протиставляли релігійну абстрактність та перенасичену догмами обрядовість євангельській простоті та любові до ближнього, яка мала б проявлятися у повсякденному житті. З цією метою вони намагалися побудувати утопічне суспільство любові та братерства без матеріальних пожадливостей і соціального розшарування (що, звичайно, зробити не вдалося).

У запропонованому таборитами документі піднімалися і деякі політичні та соціальні питання. Вони зокрема вимагали скасувати феодальні привілеї, в тому числі й привілеї церковні (на той час католицька церква була чи не найбільшим землевласником поряд зі світськими феодалами). Оскільки ряди таборитів складалися переважно з селян, ремісників та збіднілих дворян, значна увага приділялася боротьбі з розкішшю та непомірними церковними витратами. Однак радикалізм, з яким таборити провадили свою боротьбу, ще тоді піддавався справедливій критиці. Річ у тім, що радикальні прихильники вчення Яна Гуса нерідко проявляли схильність до вандалізму. Так, були знищені численні ікони, церковне оздоблення, картини та інші твори мистецтва, які, на думку таборитів, являли собою ознаку непристойної розкоші.

Але разом з тим, їх діяльність характеризувалася великою кількістю конструктивних ініціатив. Серед вимог таборитів було переведення богослужіння на чеську мову (абсолютна більшість населення не володіла латиною, а тому не могла зрозуміти слів священника). Заступництво за рідну мову й підняття національної свідомості стало одним із засадничих принципів реформаторів як чеських, так і німецьких, голландських, шведських…

Вимоги, викладені в «12 празьких статях», були виконані світською владою лише частково, а католицька церква. Попри чималу популярність таборитів у Чехії (зокрема в Празі), вони не отримали достатнього впливу на долю держави, адже значна їх частина загинула в ході численних релігійних протистоянь. Найгірше, що суперечності довкола долі церкви у Чехії точилися не лише між католицькою церквою та послідовниками Яна Гуса. Неабиякого розмаху досягло протистояння в самому реформаторському русі між помірними гуситами (утраквістами, чашниками) та радикальними (таборитами), що досить помітно послабило позиції Церкви загалом.

Сподобався матеріал?

Поділіться цiєю інформацією в соціальних мережах

Twitter Facebook In