Цього дня 1984 року в невеликому містечку Лонг-Біч, що в штаті Каліфорнія, народилася перша дитина після штучного запліднення in vivo. Безперечно, її батьки були щасливими від цього, проте ця історія була однією з перших в історії розвитку репродуктивних технологій, що дало поштовх до розвитку доволі суперечливих методик народження.
Хоча методика in vivo не тотожна поняттю “запліднення в пробірці”, бо є способом штучного запліднення саме в середині організму жінки, але з таких репродуктивних експериментів почалися подальші спроби розширити можливості штучного запліднення.
Сьогодні найбільш поширеною методикою є екстракорпоральне запліднення (in vitro) – запліднення поза організмом (в пробірці). Цей спосіб репродуктивної медицини широко використовується по всьому світу.
Однак подібні маніпуляції заборонені провідними релігіями світу, включно з християнством. Церкви більшості християнських конфесій категорично засуджують проведення запліднення в пробірці. На те є багато причин: від втручання людиною в сакральний процес зародження життя до аморальних способів забору біологічного матеріалу та самої методики екстракорпорального запліднення.
Для того, щоб критика штучного запліднення була зрозумілішою, варто звернути увагу на сам процес і його наслідки, про які не заведено говорити. В ході проведення штучного запліднення використовуються декілька чи навіть десяток яйцеклітин, що стають майбутніми ембріонами.
Використовуючи селективний метод, обирається найбільш сильний і здоровий ембріон, який і переноситься в організм жінки, де й розвивається до народження. Всі інші гинуть. Іноді переносяться 3-4 ембріони і всіх крім одного вбивають, коли найсильніший “приживеться”. Зрозуміло, що такі дії є вбивством, як і аборти.
Як бачимо, за останні десятиліття люди отримали багато репродуктивних конфліктів і дискусій. З одного боку, через демографічну кризу, спричинену низьким рівнем народжуваності, кожна народжена дитина важлива для майбутнього людства. Та з іншого боку, ми стикаємося з моральними викликами процедури штучного запліднення. За ніби-то благими намірами допомогти сім’ї народити дитину криються вбивства тих, хто медиками визначені як “зайві ембріони”.
Для народженням кожної дитини “з пробірки” вбивають від трьох до кількох десятків ненароджених дітей. А тому використання методик штучного запліднення нічим не краще аборту, бо в обох випадках гинуть діти. Материнство і батьківство – це чудовий дар від Господа. Але ніхто з нас не має права забирати життя в інших, навіть коли на кону стоїть можливість стати батьками.
