ХРИСТИЯНСЬКА РЕФОРМАЦІЯ І ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

Міркуючи про те, яким чином людина пізнає Бога, сучасні християни часто не зважають на один із аспектів Божої присутності – історію. Саме в історії відбувається одкровення Бога як Спасителя. Наш Бог – не тільки Бог, Який створив небо і землю, але також – Бог, Який діє в історії життя окремих людей і цілих народів.

Ігнорування цього факту або зведення його тільки до релігійної історії призвело до серйозного спотворення образу гуманітарних дисциплін, які замість того, щоб служити апології Господа, Бога Вседержителя, стали оплотом секуляризму і різноманітних проявів язичництва.

Однією з граней сучасної гуманітарної думки є роздуми про правильну організацію суспільства, про те, як досягти рівноваги, свободи і порядку, які б принесли благо як людині індивідуально, так і суспільству в цілому.

У центрі цих дискусій стоїть питання про громадянське суспільство. Вперше термін “громадянське суспільство” був введений Гегелем в його роботі “Філософія права”. Гегель запропонував розглядати суспільство як сукупність відносин між сім’єю, громадянським суспільством і державою [3].

У наш час під громадянським суспільством найчастіше розуміють особливу сферу відносин (майнових, ринкових, сімейних, моральних, культурних, освітніх), що охоплює все різноманіття соціальних зв’язків, які існують між людиною і державою. [11].

Саме наявність повноцінного громадянського суспільства є характерною рисою сучасної західної цивілізації. Воно забезпечує баланс свободи і порядку, який дозволив досягти Заходу небачених висот в добробуті і справедливості. Порядок полягає у визнанні обов’язків перед суспільством, свобода – у визнанні прав особистості [12].

Американський мислитель Майкл Новак, описуючи західну цивілізацію, дав їй визначення як “демократичний капіталізм”, який відображений в єдності трьох систем: ринкової економіки, політики, що визнає права людини на життя, свободу і прагнення до щастя та системи суспільних інститутів, в основі яких лежать ідеали рівної для всіх людей свободи і справедливості [7].

При цьому неодноразово зазначалось, що спроби нав’язувати зовнішні атрибути, такі як демократичне законодавство або принципи ринкової економіки, народам, чия культура, філософія і релігія зовсім не спонукала до цього, майже повсюдно приводили до виникнення тих чи інших форм тоталітаризму чи авторитаризму .

Більшість дослідників визнають, що і демократія Нового Часу, і сучасний капіталізм мають одні і ті ж передумови, і виникли в один період. Це епоха Реформації, час, який Гегель назвав сенсом історії Нового Часу [9].

Духовні перетворення, що розпочалися в цей період, сформували сучасну західну цивілізацію. Тому, говорячи про громадянське суспільство, ми повинні звернути серйозну увагу на взаємозв’язок віри і різних аспектів життя суспільства.

Макс Вебер у своїй праці “Протестантська етика і дух капіталізму” писав: “Ще Монтеск’є сказав у «Дусі законів», що англійці перевершили всі народи світу в трьох вельми важливих речах – у набожності, торгівлі і свободі. Чи не пов’язані успіхи англійців у економічній сфері, а також їх відданість демократичним інститутам з тим благочестям, про яке згадує Монтеск’є?” [2].

Багатьом такий розгляд даного питання може здатися несподіваним, так як сьогодні як серед науковців, так і в суспільстві, особливо на пострадянському просторі, усвідомлено або неусвідомлено побутує марксистська матеріалістична думка, що “буття визначає свідомість”. Проте історія, і, насамперед, епоха Реформації, свідчать про зворотне. Те, як люди думають, у що вони вірять, визначає їх життя, визначає суспільні процеси на десятиліття і століття.

Лютер у Вормсі: «На цьому я стою …».

Реформація – це латинське слово, яке утворюється приєднанням приставки “ре-” до слова “формація”. “Формація” означає “надання чому-небудь образу, форми”, а приставка “ре-” – те, що ця дія повторюється знову. Таким чином, Реформація – це відновлення первинного образу, вихідної форми. Тобто була якась форма , яка де- формувалася , і її необхідно ре- формувати – зробити такою, якою вона була спочатку. Рух за відновлення первинного, біблійного образу християнства, а отже, і всього суспільства, отримало назву Реформація.

Реформація – це не яка-небудь конфесія, церква, структура. Реформація – це ідея. Ідея про необхідність постійного повернення до Біблії як до першооснови християнства, згідно з образом, розкритим в Священному Писанні, будувати церкву, життя кожної особистості і суспільства в цілому. Тому приналежність тієї чи іншої особистості, того чи іншого явища до Реформації визначається ідеєю, світоглядом. Люди Реформації – це не тільки Лютер, Цвінглі, Кальвін, Нокс, а й Вікліф, Гус, Уеслі, Вілберфорс, Кайпер і багато інших. Реформатором ми за правом можемо називати кожного, хто прагнув перетворювати життя сучасного йому суспільства відповідно до біблійного стандарту.

Реформація відкинула нашарування, що накопичилися в християнстві за багато століть, і спрямувала до авторитету Священного Писання. Це не тільки прояснило сутність християнського вчення, але й виявило істинний фундамент закону, яким є Закон Божий, від Мойсеєвого закону до Нового Завіту, зміст та авторитет яких сходяться до Того, Хто є кінцевою реальністю. Ніхто не володіє правом ставити що завгодно вище вимог Божого Закону [12].

Реформатори звернулися до витоків, до кінцевої реальності, до Бога, але таким самим чином і до реальності людини – і не тільки до її особистих потреб (таких, як порятунок душі), але і до її соціальних потреб.

Вестмінстерська асамблея богословів – Збори англійських теологів і церковнослужителів, скликані у 1643 році парламентом для реформування Англійської церкви. Догмати та обряди, розроблені Вестмінстерської асамблеї лягли в основу пресвітеріанської релігії.

Реформація XVI століття широко відкрила двері для істинної християнізації європейського суспільства. Середньовічне християнство за своєю природою було монашеським і ставилося з презирством до життя в світі. Відповідно до середньовічної концепції, істинний християнин повинен піти з цього світу і стати монахом. Життя за стінами монастиря вважалося чимось другорядним і недуховним. Тому монахи ізолювали себе від світу, і як результат, вплив християнської віри на життя мирянина був мінімальним. Реформація кардинально змінила подібний підхід, переконливо довівши, що справжнє покликання християнина полягає у служінні Богу через служіння ближньому. Бути християнином не може означати заперечення світу і діяльності у ньому, інакше це було б рівнозначним запереченню Бога, Який створив цей світ. Християнин покликаний працювати у цьому світі, його віра повинна втілюватись у конкретній діяльності у світі. “Праця, що здається мирською, є насправді прославлянням Бога”, – стверджував Мартін Лютер. “Спосіб життя кожної людини призначений йому Богом , і будь-яка праця може викликати повагу і високо цінуватися в очах Бога”, – вчив Жан ​​Кальвін [6].

Погляд на працю як на гідний і адекватний спосіб поклоніння Богу призвів до того, що країни Північної Європи, що прийняли Реформацію, за короткий час досягли величезних успіхів у економічній сфері. Реформація, за словами Макса Вебера, виробила ідейні передумови для формування і розвитку ринкової економіки. Копіювання зовнішніх атрибутів вільного ринку без прийняття його духовного компонента породжує, замість добробуту, корумпований, криміналізований, “дикий” капіталізм.

Реформація змінила не тільки економіку, але й політичне обличчя Європи. Принципи демократії, такі як виборність представників влади, поділ і підконтрольність різних гілок влади тощо, беруть свій початок від принципів устрою кальвіністських церков, які, у свою чергу, черпали ці принципи з Біблії (виборність старійшин і царів, поділ коліна священиків (Левія) і коліна царів (Юди)). На кілька століть ідеалом республіканського державного устрою в Європі була Женевська республіка [4].

Ідеї ​​Реформації дали початок також таким поняттям як права і свободи людини. Статут Великого Князівства Литовського 1588р., підготовлений реформаторами, так визначав поняття свободи: “Така мета і результат усіх законів є і повинен бути на світі, щоб кожен добру славу свою, здоров’я і майно мав повною мірою, і ніякого збитку в усьому цьому не терпів. І це є наша свобода, якою ми серед інших народів християнських хвалимось” [10].

Пітер Снайерс. Битва голландської армії з іспанцями. Нідерланди – перша держава, яка проголосила незалежність під знаменами Реформації. Це дало початок народженню національних держав і нової політичної мапи Європи.

Не можна не помітити впливу Реформації і на національний розвиток народів. Всякий раз прийняття ідей Реформації супроводжувалося національним підйомом, вело до незалежності, як у випадку з Голландією або Швецією, або піднімало національну культуру, мову на державний рівень, як це було в Німеччині, Франції, Англії. Однією з принципових вимог реформаторів завжди було широке вживання рідної мови.

Один з головних принципів оновлення духовного життя полягає у безпосередніх відносинах з Богом, які опираються на читання та розуміння Біблії кожною людиною, тому розвиток Реформації викликав динамічне зростання кількості навчальних закладів по всій Європі. Кожна євангельська церква прагнула мати школу, в якій би діти і дорослі вчилися читати, писати, рахувати і т.д. Лютеранська Швеція стала першою країною, яка запровадила загальну освіту на державному рівні [1].

Великий вплив справила Реформація на розвиток природничих наук, які значною мірою визначають життя сьогоднішнього суспільства [5]. Починаючи від широкої підтримки астрономічних досліджень XVI століття аж до численних інженерних винаходів ХІХ-ХХ століть, євангельські християни проявляють більшу здатність до природничих і точних наук, ніж, наприклад, католики. Причиною тому є богослов’я, яке вітає і підтримує вивчення природи. “Бельгійське кредо” голландських кальвіністів стверджувало, що “природа знаходиться перед нашими очима як чудова книга, в якій все творіння є буквами, що показують нам невидимого Бога”. Не дивно, що Голландія XVII століття була славнозвісна своїми фізиками і ботаніками [6].

Вплив Реформації не обмежився тільки Німеччиною, Англією та Голландією. Так само у Східній Європі вона серйозно вплинула на життя суспільства. Майже всі відомі діячі цієї епохи або безпосередньо були членами євангельських церков, або перебували під сильним впливом реформаційних ідей [1].

Питання побудови суспільства на біблійних засадах цікавили багатьох. Мінський воєвода Ян Абрамович, один з лідерів руху реформації у Великому Князівстві Литовському, написав книгу “Погляди литвина на дешеву купівлю і дорогий продаж зерна”, в якій пояснював необхідність свободи торгівлі в державі. Його сучасник, філософ і поет Язеп Доманівський у своїх творах показував працю, активну життєву позицію як джерело щастя людини, а лінь і бездіяльність як причину нещасливого життя, обґрунтовуючи це прикладами з Біблії. Доманівський стверджував, що робота повинна бути продуктивною та суспільно-корисною і що вона не може принижувати шляхетної гідності. Як приклад того, що робить честь працівникові, поет вказував ремесло, торгівлю та сільське господарство [8].

Принципи свободи особистості, свободи слова і совісті відображали юридичні документи того часу, публіцистика і богословські трактати. Відомий політик і богослов Андрій Волан у своїй роботі “Про політичну або громадянську свободу” писав: “Ніхто з розумних людей не сумнівається в тому, що свобода найбільше відповідає людській природі, і ніхто, таким чином, не народжується рабом… Перший і головний критерій нашої свободи полягає в тому, щоб наше життя було вільним від всякого замаху на нього та несправедливості. Далі, щоб наше майно і багатство не ставали жертвою грабежу і насильства» [8].

Все це стало причиною того, що період Реформації називається Золотим Віком в Білорусі, Першим Відродженням в Україні, Золотим Віком польської культури .

Ідеї, якими живе народ, визначають шляхи розвитку суспільства. Це чітко підтверджують події, які відбувалися в Європі в наступні століття. Прийняття елітою Великого Князівства Литовського у XVII столітті ідеології Контрреформації призвело до тотального занепаду в усіх сферах життя. Золотий Вік закінчився, почався тривалий період неслави, поразок і катастроф. І причиною тому не були зовнішні чинники. Зміна духовної атмосфери в країні стала причиною нездатності народу протистояти зовнішнім загрозам.

Варфоломіївська ніч. Масове знищення гугенотів (французьких кальвіністів) прихильниками контрреформації в ніч на 24 серпня 1572, напередодні дня святого Варфоломія. За різними оцінками, загинуло близько 30 000 чоловік.

У тому ж XVII столітті остаточно втратила свою могутність Іспанія, розсипався блиск Італії – країн, що категорично відкинули Реформацію. Франція, яка перебуває у піку своєї могутності, почала тотальну війну з гугенотами, і вже наступне сторіччя стало кінцем її величі. У країнах, які залишилися вірними біблійним стандартам, нічого подібного не відбувалося, навіть якщо їм довелося пережити важкі випробування. Так знищена війною за незалежність, наполовину затоплена морем Голландія через кілька десятиліть стала однією з найвпливовіших держав Європи [4].

У Біблії, у книзі пророка Єремії є такі слова: “На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі!”. Якщо ми бажаємо побачити добробут і справедливість у суспільстві, досягти благословенного балансу свободи і порядку, ми повинні звернутися до Святого Письма і знову піти тим добрим шляхом, який вже показав свою ефективність.

Антоній Бокун

 

ЛІТЕРАТУРА

  1. Акинчиц С. Золотой Век Беларуси. Минск 2005
  2. Вебер М. Избранные произведения. Москва 1990
  3. Гегель Г. Избранные произведения. Москва 1972
  4. Девис Н. История Европы. Москва 2004
  5. Лоўзі Дж. Гістарычныя ўводзіны ў філасофію навукі. Мінск 1998
  6. Маграт А. Богословская мысль Реформации. Одесса 1994
  7. Новак М. Дух демократического капитализма. Минск 1997
  8. Падокшын С. Філасофская думка эпохі Адраджэння ў Беларусі. Мінск 1990
  9. Рэфармацыя і Залаты Век Беларусі. Матэрыялы канфэрэнцыі. Мінск 2002
  10. Статут Вялікага Княства Літоўскага 1588 г. Тэксты. Даведнік. Каментарыі. Мінск 1989
  11. Фельдблюм В. Гражданское общество [Электронный ресурс]// Режим доступа: http://vestnikcivitas.ru/docs/457
  12. Шеффер Ф. Христианский манифест. [Электронный ресурс]// Режим доступа: http://nrm.belreform.org/christ_manif.htm

Сподобався матеріал?

Поділіться цiєю інформацією в соціальних мережах

Twitter Facebook In